Стадников Георгій Леонтійович

Георгій Леонтійович Стадников (4 січня 1880 — 18 листопада 1973) — радянський хімік. Основні праці в області органічної хімії та вуглехімії. Встановив природу сапропелітів. Спільно з Н. Д. Зелінським в 1906 р. відкрив реакцію отримання альфа-амінокислот. Зробив великий внесок в органічну теорію походження вугілля і нафти. Був репресований, в 1938–1955 роках знаходився в ув'язненні.

Стадников Георгій Леонтійович
Народився 4 січня 1880(1880-01-04)
В'язівок (Павлоградський район)
Помер 18 листопада 1973(1973-11-18) (93 роки)
Москва
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР
 СРСР
Національність українець
Діяльність хімік
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Знання мов російська
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Біографія

Стадников Георгій Леонтійович народився 4 січня 1880 р. в селі В'язівок в Україні. Навчався в земській школі (до 1890), Павлоградській гімназії (1898), а в 1904 р. закінчив Московський університет. Працював лаборантом, а з 1910 р. — приват-доцентом, (1913-1919) роки працював професором в Новоросійському університеті (сьогодн і — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

В 1909 р. будучи лаборантом, за роботи над амінокислотами отримав вищу російську академічну нагороду в галузі хімічних досліджень — премію імені О. М. Бутлерова.

В 1920 р. вчений вперше піддається арешту. З Одеси його супроводжують в Москву в розпорядження ВЧК, в серпні цього ж року був переданий Вищій раді народного господарства з умовним вироком до розстрілу і направлений в один із столичних наукових інститутів.

В 1922 р. за постановою Уряду вирок був знятий.

Працював в Інституті ім. Карпова (з 1920), в Інституті торфу (з 1926), в Інституті горючих копалин АН СРСР (з 1935), проводив дослідження вугілля, горючих сланців, асфальтів і нафти. Стадников встиг написати монографію про їх генезис незадовго до його другого арешту. Завдяки цим працям він зайняв провідне місце у вуглехімії. Недарма в 1928 р. в Петербурзі на міжнародному конгресі по бітумінозним вугіллям, він як найбільший фахівець своєї області був обраний одним із членів президіуму.

Тридцяті роки були дуже продуктивними для Георгія Леонтійовича, в цей час вийшли його книги і підручники для студентів вузів «Химия угля», «Химия горючих сланцев», «Химия коксовых углей», «Ископаемые угли, горючие сланцы, асфальтовые породы, асфальты и нефти», «Анализ исследования углей».

1938 р. перекреслив всі подальші плани і наукові пошуки. Стадников був вдруге заарештований 9 серпня 1938 р. «за участь націонал-фашистській організації в Академії наук» і знаходився в Бутирській тюрмі, засуджений ВК ВС СРСР 22 квітня 1939 р. на 20 років таборів і 5 років обмеження в правах з конфіскацією всього особистого майна з формулюванням:

«З 1929 р. Стадников є агентом німецької розвідки, яку систематично постачав секретними матеріалами з науково-дослідницьких робіт в області вугілля. З 1917 року вів активну боротьбу проти Радянської влади. В 1936 р. ввійшов в склад антирадянської терористичної групи і за завданням її проводив шкідницьку роботу в Інституті корисних копалин АН СРСР з метою зриву досліджень в області хімії і вугілля».

Із Москви Стадникова перевели в Ухтіжемлаг, потім у Воркуту. Першочергово він виконував загальну роботу, потім потрапив у вуглехімічну лабораторію комбінату «Воркутауголь», де значився лаборантом.

Стадников був звільнений через 17 років. 11 червня 1955 р. він був реабілітований визначенням ВК ВС СРСР у зв'язку з відміною вироку «за знову відкритими обставинами» і припиненням «за відсутністю складу злочину».

В Москві з 1955 по 1959 рр. Георгій Леонтійович працював в Інституті нафти АН СРСР. В 1957 році вчений опублікував книгу «Глинистые породы».

В 1957 р. — номінант на Нобелівську премію за праці з хімії горючих сланців, асфальтових порід, вугілля, торфу та нафти.

Помер Г. Л. Стадников 18 листопада 1973 року.

Наукова діяльність

Свою наукову діяльність він почав в області вивчення органічної хімії, а саме з дослідження азотистих з'єднань, явищ дисоціації і асоціації. З 20-х рр. Г. Л. Стадников повністю посвятив себе вивченню горючих копалин. Об'єктом цього дослідження були копалини вугілля, торфу, горючі сланці, асфальтові породи і нафта. Чимало він займався розробкою методів аналізу горючих сланців і вугілля, критично підійшов до результатів, отриманих сучасними йому фізико-хімічними методами.

Головна мета Г. Л. Стадникова — дослідження хімії перетворення органічних речовин протягом геологічних періодів: дослідження структури похованої органічної речовини, процесів фосилізації разом з геологічними умовами, вихідної геологічної речовини.

Монографії
  • Происхождение углей и нефти: Химия превращений органич. веществ в течение геол. периодов / Г. Л. Стадников. — Л., 1931 ; 2-е доп. и перераб. изд. — Л. : Госхимтехиздат, Ленинград. отд., 1933. — 223 с. ; 3-е изд.  перераб. и доп. — М., Л. : Изд-во АН СССР, 1937. — 611 с.
  • Химия торфа / Г. Л. Стадников. — М., Л. : 1932. — 180 с.
  • Химия угля / Г. Л. Стадников. — М., Л. :  ГНТИ, 1932. — 287 с.
  • Химия горючих сланцев (1933)
  • Химия коксовых углей / Г. Л. Стадников. — М., Л. : ОНТИ ; Госхимтехиздат, 1934. — 242 с.
  • Ископаемые угли, горючие сланцы, асфальтовые породы, асфальты и нефти / Г. Л. Стадников. — М. : Глав. ред. хим. лит-ры, 1935. — 186 с.
  • Анализ и исследование углей / Г. Л. Стадников. — М., Л. : Изд-во АН СССР, 1936. — 216 с.
  • Самовозгорающиеся угли и породы, их геохимическая характеристика и способы опознавания / Г. Л. Стадников. — М. : Углетехиздат, 1956. — 480 с.
  • Глинистые породы / Г. Л. Стадников. — М. : Изд-во АН СССР, 1957. — 374 с.
  • Физические методы в исследования углей / Г. Л. Стадников. — М. : Изд-во АН СССР, 1957. — 89 с.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.