Станіславський район

17 січня 1940 року Станіславський повіт поділено на 5 районів. До Станіславського району відійшли села ґмін Пасєчна й Угорнікі, було утворено 17 сільрад:

• Загвіздя,
• Павелче,
• Пасічна,
• Пациків,
• Рибно,
• Угринів Горішній,
• Угринів Долішній,
• Угринів Шляхотський,
• Ямниця,
• Вовчинець,
• Добровляни,
• Колодіївка,
• Микитинці,
• Підлужжя,
• Підпечери,
• Угорникі,
• Узин.

Першим секретарем райкому компартії призначений І. П. Плеченко (до того — другий секретар Сумського райкому)[2], головою райвиконкому — Ю. Безкровний.

Указом Президії Верховної Ради УРСР 23 жовтня 1940 р. до Станіславського району передана з Галицького району Майданська сільська рада.

У роки ІІ світової війни територія району була окупована німцями і увійшла до староства (крайсгауптманшафту) Станіслав. В липні 1944 року Радянські війська знову захопили територію району. Головою райвиконкому призначений Одинцов (навесні 1946 його змінив Паркулаб В.М.), першим секретарем — Майборода О.К. Газета «Вільне життя» виходила двічі на тиждень.[3]

В районі, як і на всій Галичині, населення підтримувало УПА і було тероризоване всіма репресивними органами СРСР. В центрі села Пасічна працювала катівня НКВС, невдовзі перенесена в Софіївку. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Станіславському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Ямниця, Підпечери, Загвіздя, Пациків і Рибне.[4] Підпілля ОУН активно діяло до 1951 року.[5]

На 22.01.1955 в районі залишилось 15 сільрад.[6]

11 березня 1959 р. ліквідовано 5 районів області, між якими і Станіславський, територію якого розділили між Тисменицьким і Лисецьким районами.[7]

• Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 516–517.

• Схиієромонах Почаївської лаври Сергій (Василь Соломка; † 2012)