Стародубцева Лідія Володимирівна

Навчалася у Харківському інженерно-будівельному інституті, де закінчила архітектурний факультет (1985) та аспірантуру (1991). Захистила кандидатську дисертацію «Особенности формирования городской застройки в русской архитектуре второй половины XІX века» (1992), отримала науковий ступінь кандидата архітектури[1].

У Харківській державній академії культури закінчила докторантуру (2000). У 2004 р. захистила докторську дисертацію «Пам’ять і забуття в історії ідей: мнемонічна герменевтика культури» (спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури)[2].

З 1985 р. працювала архітектором, з 1991 р. – мистецтвознавцем в Українському спеціальному науково-реставраційному інституті «Укрпроектреставрація».

Викладала у Харківській державній академії культури: з 1994 року – старшим викладачем, доцентом, з 2004 року – професором кафедри історії та теорії культури.

З 2004 року розпочала працювати у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна як професор кафедри теоретичної та практичної філософії. У 2009 році очолила кафедру медіа-комунікацій.

Працювала за міжнародними грантами США, за програмою академічного обміну стажувалася в університеті Редбауд (Наймеген, Голландія), стажувалася у наукових центрах Голландії, Франції, Угорщини.

Авторка і ведуча телепрограм «Чайна церемонія» на каналі Р1 (2005–2006)[3], «Діалоги» на «7 каналі» (2011–2017)[4], «Арт-Допит» на каналі «Simon» (2014–2015)[5].

Авторка сценарію, продюсерка і режисерка серії короткометражних фільмів, створених спільно з Ігорем Померанцевим спільного виробництва Радіо Свобода (США) та Media Topos Films (Україна).

Арт-кураторка виставок «Утопія Ваг Гога» і «Техноарт-містерія».

Член Національної спілки художників України. Член Національної спілки журналістів України. Член Європейської медійної спілки.

Головна редакторка серії культурологічних видань та збірників статей. Організаторка і модераторка низки комунікативних проєктів, спрямованих на міждисциплінарну інтеграцію («Полілог», «UnVacuum», «El Topos»).

Член експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з культурології та мистецтвознавства. У 2004–2009 рр. – член двох спеціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій.

З 2009 р. – член експертної ради ВАК України з культурології і мистецтвознавства.

Науковий керівник 4 захищених кандидатських дисертацій.

Головний редактор серії культурологічних видань.

Співзасновник і член редакційної колегії видань «El Topos: Як можлива філософія кіно?» (2009), «Який модерн?» (2010), «MediaStudies: Міждисциплінарні дослідження медіа» (2016).

Лідія Стародубцева є організатором та учасником багатьох міжнародних і всеукраїнських наукових зібрань, зокрема Міжнародного каразінського медіасимпозіуму (2017, 2020)[6].

Автор понад 220 публікацій, у тому числі книг:

• Метафизика лабиринта. — М.: Весть-Вимо, 1998. — 126 с.
• Архітектура постмодернізму: історія, теорія, практика. — К. : Спалах, 1998. — 208 с.
• Лики памяти. Культура эпохи «пост». — Х.: ХГАК, 1999. — 266 с.
• Память и забвение. Древо истории идей. Собрание текстов / Сост., подгот. текстов; предисл. Л. В. Стародубцевой; под общ. ред. Н. Ф. Колосовой. — Х.: Контакт, 2000. — 686 с.
• Мнемозина и Лета. Память и забвение в истории культуры: Монография. — Х.: ХГАК, 2003. — 696 с.
• «Буриме»: Утопия Ван Гога. [Монография]. — Х.: Фактор, 2008. — 344 с. (Под псевдонимом Влад Яновский)[7]

• Ампутація [8]
• Шов: Психолог на війні [9]
• Площа Україна [10]
• Дні страху [11]
• Війна: Досвід і свідоцтво [12]
• Я вчив воювати своїх ворогів [13]
• Вино вбиває [14]
• Час вичерпано [15]
• Холмс і Хармс [16]
• Проза поезії [17]
• Черевик [18]
• Фізика крихкого тіла [19]
• Meridian Czernowitz [20]

• Відрядження у зону обстрілу [21]
• Філософ і війна [22]
• Релігія і війна [23]
• Художник і політика [24]
• Інтелектуальні мандри українського професора [25]

• El Topos: Як можлива філософія кіно? [26]
• Який модерн? [27]
• Media Studies: Міждисциплінарні дослідження медіа [28]

Лідія Стародубцева є дочкою Колосової Наталії Феоктистівни (1932—2010) — українського бібліографа, кандидата педагогічних наук, професора.

• Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
• Центр медіакомунікацій та візуальних досліджень
• Філіпова Л. Я. Колосова Наталія Феоктистівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.