Стартове вікно

Стартове вікно — це певний проміжок часу, протягом якого ракета-носій має бути запущена, щоб у результаті точно потрапити у призначене місце. Якщо це вікно пропущене, необхідно чекати наступного.[1]

Наприклад, метеорологічні або військові супутники найчастіше запускаються на Сонячно-синхронні орбіти, які є майже полярними. Для таких орбіт проміжок стартового вікна відбувається у певний час доби, коли розташування космодрому вирівнюється із площиною необхідної орбіти. Запуск в інший час призведе до того, що для виходу на заплановану орбіту необхідно буде застосувати орбітальні маневри, а це — зайва витрата палива.

Особливо важливим є запуск впродовж стартового вікна під час відправлення космічного корабля не просто на певну орбіту, а у конкретну точку, наприклад, до МКС.

Хоуманова перехідна орбіта (2) із опорної орбіти (1) до необхідної орбіти (3)

Під час запуску на іншу планету використовують стартове вікно, яке з'являється періодично, у відповідності із синодичним періодом обраної планети. Наприклад, для Марсу — це 780 днів. При цьому політ відбувається за допомогою маневрів на Хоумановій перехідній орбіті.

У більш складних випадках, включно із необхідністю застосування гравітаційних маневрів, вікна запуску є нерегулярними. Іноді вдається використати рідкісну можливість, як із запуском Вояджер-2, коли було задіяне певне розташування планет (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун), що стається раз у 175 років.[2]

Коли дослідницька місія повністю підготовлена, а час для запуску упущений, може бути обрана інша ціль (кінцева точка польоту). Наприклад, згідно з початковим планом, космічний апарат Розетта від Європейського космічного агентства мав відправитися до комети 46P/Wirtanen. Однак, через деякі проблеми запуск відклали, і стартове вікно, що відкривається раз у 5,4 роки, було пропущене. Щоб не змарнувати підготовлену місію, була обрана інша ціль досліджень — Комета Чурюмова — Герасименко, відкривачем якої став наш співвітчизник — Чурюмов Клим Іванович.[3]