Стасюк Олег Степанович

У школі займався боксом, гирьовим спортом, класичною боротьбою. Протягом 1986—1988 років проходив строкову службу в РА, старший сержант.

1994 року закінчив Запорізький машинобудівний інститут (факультет автомобіле- й тракторобудування). 1997 року переїхав з родиною на проживання в село Балабине.

Працював у ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес“ імені академіка О. Г. Івченка» у лабораторії авіадвигунів при інженерному складі.

Активіст НРУ. Брав участь у Євромайдані.

З лютого 2014 року добивався запису у військкоматі, займалися відновленням Кіровоградської військової частини. З серпня 2014-го — стрілець відділення охорони, 42-й батальйон територіальної оборони «Рух Опору». Зумів вийти з Іловайського котла. Згодом частина перебувала в Дебальцевому.

23 листопада важкопоранений — потрапив під обстріл на мосту в складі колони, що висувалася на передову, перший БТР горів. У другому перебував і Стасюк, оминути не встигли, потрапили під розрив снаряда. 24-го помер у лікарні Артемівська. Без Олега лишилися дружина Ольга, доньки Катерина та Ганна.

Похований в Балабиному.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

• нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).

• Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Стасюк Олег Степанович
• Стасюк Олег Степанович // Книга пам'яті полеглих за Україну