Стасів Остап Олександрович

Остап Олександрович Стасів (1 січня 1903, Борщовичі, Львівщина — 19 лютого 1985, Альфельд, Німеччина) — кристалофізик, доктор фiлософiї, професор, засновник і директор Інституту кристалофізики в Берліні, фундатор міжнародного фізичного журналу «Phisica Status Solidi»; дійсний член НТШ.

Стасів Остап Олександрович
250рх
Народився 1 січня 1903(1903-01-01)
Борщовичі, Львівщина
Помер 19 лютого 1985(1985-02-19) (82 роки)
Альфельд, Німеччина
Місце проживання Австро-Угорщина (до 1918), ЗУНР (1918 - 1919), Польща (1919 - 1923), Німеччина (з 1923)
Національність українець
Діяльність фізик
Alma mater Таємний український університет, Гумбольдтський університет Берліна
Галузь фізик
Заклад Гіссенський університет, Геттінгенський університет, «Zeiss Ikon», Дрезденський технічний університет
Звання професор
Ступінь доктор філософії
Науковий керівник Вальтер Боте
Відомий завдяки: вивченню йонних кристалів.
У шлюбі з Тереза Стефен
Діти Марія-Луїза

Життєпис

Остап Стасів народився 1 січня 1903 року в родинi залiзничного працiвника Олександра та Ганни Стасiвих (з дому Гурба), у сiм'ї було восьмеро дiтей. Спершу навчався в народнiй школi в селi Борщовичі, а вiд 1913 року — в українськiй гiмназiї м. Перемишля. З 14 рокiв почав давати приватнi уроки.

1921 року О. Стасiв з вiдзнакою складав випускнi гiмназiйнi iспити (матуру). У цей час Володимир Левицький, який здійснював інспекцію, порадив здiбному юнаковi продовжувати навчання у львівських унiверситетi чи політехніці. Проте, ці навчальні заклади були для українців практично недоступні, і він поступив на навчання на природничий вiддiл фiлософського факультету Таємного українського унiверситету у Львовi, а з осенi 1922 р. почав відвідувати заняття і в таємній політехніці. Саме з політехніки був скерований на практику до Ґданська. Пізніше він поїхав до Берліна, де в 1923 році поступив до Берлінського університету на спеціальність «Фізика», де слухав лекції Макса Планка, Альберта Айнштейна, Макса фон Ляве, Вальтера Боте. Під час навчання знайомиться з Рудольфом Пайєрлсом, Лео Сциллардом, Ервіном Шредінгером.

Закінчиши навчання у Берліні, 1927 р. Остап Стахів подається в Гіссен, де пiд керiвництвом Вальтера Боте поглиблює освiту в Інституті фізики Гіссенського університету, досліджуючи внутрiшнє вiдбивання свiтла на межi двох середовищ. За результатами цієї праці фiлософський факультет унiверситету 25.11.1929 р. присудив О. Стасiву ступiнь доктора фiлософiї.

З 1931 — дослідник у фізичному інституті при Геттингенському університеті. За рекомендацiєю В. Левицького та В. Мiлiянчука 30 березня 1936 року О. Стасiва обрано дiйсним членом НТШ[1].

1937 року Остап Стасiв одружується з Терезою Стефен, а в 1938 у них народжується дочка Марiя-Луїза, яка також стала фiзиком, як батько.

У 1937—1945 — керівник лабораторії «Zeiss Ikon» у Дрездені. Основним напрямком дослiджень О. Стасiва на наступнi 30 рокiв стало полiпшення фотографiчних плiвок фiрми з використанням методик дослiджень, розроблених науковою школою Р. Поля для вивчення галогенiдiв срiбла.

1947 року О. Стасiв став професором Дрезденського технiчного унiверситету, де пропрацював 20 рокiв. Читав лекцiї з атомної фiзики, статистичної фiзики, спецкурси з фiзики твердого тiла i з теорiї складних дефектних центрiв у домiшкових йонних кристалах.

1951 року на базi Дрезденського фiлiалу професор Стасiв засновує в Берлiнi Iнститут кристалофiзики Нiмецької академiї наук.

За участю Остапа Стасіва вперше у Німеччині було зріджено водень та гелій.

1959 року у видавництвi “Springer” вийшла фундаментальна монографiя Стасiва “Електроннi та йоннi процеси в йонних кристалах”[2].

1968 року професор Стасiв був звільнений з університету і вийшов на пенсiю, оскільки його донька нелегально перетнула берлінський мур, щоб поєднатися зі своїм нареченим інженером із ФРН Гансом Дальпке. 1968 року Стасів отримав дозвіл відвідати Київ, де він зміг після 45 -річної розлуки зустрітися з сестрою Ольгою, яка приїхала на зустріч з Галичини, оскільки йому не дозволили відвідати Львів.

Помер Остап Стасів 19 лютого 1985 року. Похований в Альфельді, Німеччина.

Примітки
  1. Головач Ю., Гончар Ю., Красницька М. Фізика і фізики в НТШ у Львові // Журнал фізичних досліджень. — т. 22. — № 4. — 2018. — С. 23—24.
  2. O. Stasiv, Elektronen and Ionenprocesse in Ionenkristallen (Springer, Berlin, 1959)

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.