Статеве збудження

Наприкінці 1950-х — початку 1960-х В. Мастерс і В. Джонсон провели кілька важливих досліджень людської сексуальності. У 1966 р. вони опублікували книжку Human Sexual Response («Сексуальні реакції людини»), виділивши 4 стадії фізіологічних змін при сексуальній стимуляції: збудження, плато, оргазм і розслаблення[1].

Баррі Сінгер (Barry Singer) запропонував свою модель процесу сексуального збудження в 1984 р., де він виділив у сексуальних реакціях людини «три незалежних, але в цілому послідовних компоненти». Перша стадія, естетична реакція (aesthetic response) є емоційною реакцією при виді привабливого обличчя або фігури. Емоційна реакція викликає посилення уваги щодо привабливого об'єкта, як правило, залучаючи рух голови і очей у його напрямку. Друга стадія, реакція наближення (approach response) слідує за першою і залучає рух всього тіла в напрямку до об'єкта. Прикінцева стадія, генітальна реакція (genital response) полягає в тому, що внаслідок приваблення уваги і тілесної близькості, фізіологічні реакції закінчуються припливом крові до статевих органів. Сінгер також стверджував, що є низка інших фізіологічних реакцій, але визнавав, що на думку дослідників, генітальна реакція є «найбільш надійною і зручною для вимірювань» у чоловіків[2].

У 2000 році Роузмері Бессон представила альтернативну модель людського ЦСР, «характерну для жіночого циклу сексуальних реакцій»[3]. Вона доводила, що статеві розбіжності в лібідо, сексуальній мотивації, конкордантності і здатності до оргазму вимагають альтернативної моделі. У той час як у чоловіків ЦСР починається з бажання, слід за яким наступають збудження, оргазм і розслаблення, цикл жіночих сексуальних реакцій за Бессон[4][4] є циркулярним і починається тоді, коли жінка відчувають потребу в інтимності, що змушує її шукати сексуальних стимулів і бути сприятливою до них; саме тоді вона відчуває збудження, разом із сексуальним бажанням. Результатом циклу стає підвищене почуття інтимності. Бессон виділяє думку, що брак самочинного сексуального бажання не може бути індикатором жіночої сексуальної дисфункції: багато жінок відчувають сексуальне збудження і відповідне́ бажання вже під час сексуальних дій[3].

Фредерік Тоутс (Frederick Toates) у 2009 р. представив свою модель сексуальних мотивації, збудження і поведінки, що поєднує принципи теорії «стимул-мотивація» і теорії ієрархічної системи керування поведінкою. Базова модель «стимул-мотивація» при її застосуванні в сексології припускає, що навколишні спонукальні знаки діють на нервову систему, що викликає сексуальну мотивацію. Позитивний сексуальний досвід поліпшує мотивацію, у той час як негативний зменшує її. Мотивація і поведінка організовані ієрархічно; обидві керуються комбінованими прямим і непрямим чинниками. Поведінкові збудження й гальмування діють на різних рівнях ієрархічної структури. Наприклад, зовнішній стимул може прямо призвести до збудження, без усвідомлення цього індивідом, у той час як внутрішній свідомий стимул може викликати такий само ефект непрямо, через уявлення сексуального образу. У випадку гальмування сексуальна поведінка може бути активною, свідомою (наприклад, свідома відмова від сексу) чи пасивною, несвідомою (наприклад, неможливість займатися сексом через страх). Тоутс підкреслював важливість взяття до уваги подумкових уявлень на додання до зовнішніх стимулів. На його думку, уявлення в думках стимулів взаємозамінне зі зовнішніми стимулами: і то й інше здатне викликати статеве збудження і підняти сексуальну мотивацію[5].

Ця модель розроблена Дж. Бенкрофтом і Еріком Янссеном під час їхньої роботи в інституті Кінсі, вона досліджує індивідуальну варіантивність сексуальних реакцій. Згідно з твердженнями дослідників, варіантивність залежить від взаємодії між двома системами індивіда: системою сексуального збудження і системою сексуального гальмування. У популярній психологічній книжці зі самодопомоги Come as You Are Емілі Нагоскі система сексуального збудження описується як «акселератор» реакцій, а система сексуального гальмування — як «гальмо»[6]. Для оцінки рівнів обох систем був розроблений спеціальний запитальник (SIS/SES questionnaire). Чинниковий аналіз отриманих даних виявив один чинник збудження і два — гальмування: перший позначили як SIS1 (гальмування внаслідок страху невдачі), другий — SIS2 (гальмування внаслідок страху наслідків).

Запитальник був первісно розроблений для чоловіків, хоча надалі він показав свою валідність і для жінок. Незважаючи на то, Сінтія Грем з помічниками створила окремий «жіночий» запитальник SESII-W (the Sexual Excitation/Sexual Inhibition Inventory for Women)[7]. Дослідження серед жінок показали, що контекс емоційних взаємин між партнерами не повністю представлено в першому запитальнику SIS/SES. Чинниковий аналіз отриманих даних виявив тільки два чинники: сексуальне збудження і сексуальне гальмування. Один з чинників нижчого порядку, названий «випадковістю збудження» (Arousal Contingency) виявився особливо значимим, бо пояснював уразливість сексуального збудження перед зовнішніми і внутрішніми стимулами.

Незважаючи на різницю між цими двома запитальниками, їхні оцінки показують нормальний розподіл, що підтверджує гіпотезу нормального індивідуального варіювання в збудженні і гальмуванні. У першому запитальнику SIS/SES статистично значимі статеві відмінності були помітні, незважаючи на значний збіг результатів у чоловіків і жінок. У середньому чоловіки показали вищі результати зі збудження і нижчі з обох аспектів гальмування. Ця різниця в результатах поки ще не отримала пояснення за межами чистої теорії.

Причини індивідуальних розбіжностей у системах сексуального збудження і гальмування остаточно не з'ясовані. Ще менше відомо про розвиток цих систем в окремих людей. Часто як міра для оцінки сексуального розвитку приймається вік першої мастурбації. Він набагато більше різнится у дівчинок, ніж у хлопчиків, у яких він схильний бути приуроченим до періоду статевого визрівання[8]. Дослідники не визначили, чи є ці розбіжності зумовленими біологічно, чи викликаними соціокультурними чинниками. Одне з досліджень близнюків підтвердило спадковість обох чинників SIS, але разом з тим дослідження припускає, що розбіжності в чиннику SES пояснюються зовнішнім впливом[9].

Більшість досліджень сексуальної активності використовують виключно осіб гетеросексуальної орієнтації, обмежуючи узагальнюваність моделі подвійного керування. Станом на 2005 рік, одне з досліджень, що порівнювало гетеросексуальних і гомосексуальних чоловіків, виявило, що гомосексуали мають аналогічні результати за чинником SIS2, але значно вищі за чинниками SIS1 і SES[10]. Результати запитальника SESII-W у гетеросексуальних, гомосексуальних і бісексуальних жінок показують, що бісексуальні жінки мають вищі результати за чинником SES, ніж інші групи жінок, а гетеросексуальні — вищі результати а чинником гальмування[11]. Потрібно ще більше досліджень з використанням цієї моделі, щоб отримати повніше уявлення про взаємозв'язок сексуальної орієнтації і сексуальної збуджуваності.