Статут Української Православної Церкви Київського Патріархату

Вища Церковна Рада є дорадчим органом в управлінні УПЦ КП. Вищу Церковну Раду складають за посадою Святійший Патріарх (Голова), постійні члени Священного Синоду, керівники синодальних установ та за обранням члени з числа духовенства і мирян. Членів Вищої Церковної Ради обирає Архієрейський Собор на пропозицію Святійшого Патріарха. Вища Церковна Рада обирає секретаря Ради, в обов’язки якого входить підготовка матеріалів та постанов засідань Ради.

На засідання Вищої Церковної Ради можуть запрошуватися в якості консультантів правознавці, економісти, фахівці з питань освіти, культури та інші.

В міру необхідності засідання Вищої Церковної Ради скликає Патріарх Київський і всієї Руси-України і головує на них. Вища Церковна Рада обговорює: питання церковно-державних відносин згідно з українським законодавством; участь мирян у церковному житті; зв’язок Церкви з громадським організаціями; участь Церкви у духовно-патріотичному вихованні в Збройних Силах України та інших силових структурах; будівництво та реставрацію храмів і монастирів; участь Церкви у суспільному житті України; співпрацю Церкви із засобами масової інформації; господарські питання.[1]

Єпархіальним органом церковної влади і управління є правлячий єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою та єпархіальними зборами;

Органом парафіяльного управління є настоятель парафії з Парафіяльною радою і Парафіяльним зборами.

Право церковного суду мають: над єпископом: у першій інстанції — Священний Синод або Архиєрейський Собор, у останній апеляційній інстанції — Помісний Собор на чолі з Патріархом; над священиком і дияконом: у першій інстанції — єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою, у апеляційній інстанції — Священний Синод; у виключних випадках за рішенням Патріарха і Священного Синоду справа може бути подана на розгляд Архиєрейського Собору; над іншими церковнослужителями та мирянами: у першій інстанції — настоятель з Парафіяльною радою, у апеляційній інстанції — єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою; у виключних випадках за рішенням єпархіального архиєрея справа може бути подана на розгляд Патріарха і Священного Синоду.

Київська патріархія є центральною установою Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка об'єднує Синодальні структури, і якою безпосередньо керує Патріарх Київський і всієї Руси-України (Місцеблюститель), вона також має виключне право повноважно представляти Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священний Синод в межах своєї діяльності та своєї компетенції. Для допомоги Патріарху Київському і всієї Руси-України (Місцеблюстителю) в керівництві поточною діяльністю Київської патріархії Патріарх (Місцеблюститель) призначає Керуючого справами Київської патріархії в архієрейському сані та визначає обсяг його обов'язків і повноважень. Фінансами Київської патріархії безпосередньо розпоряджається Патріарх Київський і всієї Руси-України, він укладає угоди від імені Київської патріархії, видає доручення, відкриває рахунки, в тому числі і валютні, у банківських установах. Синодальні установи є установами УПЦ КП, які керують загально-церковними справами в межах їх компетенції а їх діяльність визначається статутами і положеннями, затвердженими Патріархом Київським і всієї Руси-України. Київська патріархія і синодальні установи є органами виконавчої влади Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священного Синоду.

Синодальні установи створюються, реорганізуються або ліквідуються за рішенням Архиєрейського Собору чи Священного Синоду і підзвітні їм. Статути Київської патріархії і синодальних установ, а також зміни та доповнення до них затверджуються Патріархом Київським і всієї Руси-України. Синодальні установи очолюють особи, яких призначає Священний Синод.

• Управління у справах духовної освіти (Учбовий комітет);
• Видавниче управління (Видавничий відділ);
• Управління зовнішніх церковних зв'язків;
• Синодальне управління військового духовенства;
• Економічне управління;
• Управління з духовного виховання в місцях позбавлення волі;
• Управління з питань благодійницької діяльності і гуманітарної допомоги;
• Управління катехізації та релігійної освіти;
• Управління у справах молоді;
• Інформаційне управління.

Єпархіальний архієрей (керуючий єпархією), за наступництвом влади від святих Апосто¬лів, є предстоятелем місцевої Церкви – єпархії, який канонічно і соборноправно керує нею разом з кліром і мирянами. Він обирається і призначається Священним Синодом з урахуванням думки духовенства і мирян єпархії і отримує Указ про це Патріарха Київського і всієї Руси-України. Кандидати на архиєреїв обираються зі священиків-ченців або з білого духовенства (які не перебувають у шлюбі, з обов’язковим постригом в чернецтво), як правило у віці не молодше 30 ро¬ків. Кандидат на єпископа за своїми моральними якостями повинен відповідати високому званню єпископа і мати вищу богословську освіту. Він користується повнотою ієрархіч¬ної влади у справах віровчення, священнодіяння й управління, є повноважним представником Церкви перед державними органами влади з питань у межах своєї єпархії та носить титул, який включає в себе найменування кафедрального міста. Архиєрейські титули визначаються Священним Синодом.

Єпархіальний архиєрей може мати вікарного єпископа з обов’язками, що визначаються єпархіальним архиєреєм. Вікарний єпископ призначається Священним Синодом на прохання єпархіального архиєрея.

Єпархіальний архиєрей рукопокладає і призначає священиків і дияконів й інших кліриків на парафії та звільняє їх, призначає та звільняє всіх працівників єпархіальних установ, благословляє чернечі постриги. Владика має право приймати в клір своєї єпархії духовенство з інших єпархій за наявності відпускних грамот, а також відпускати священнослужителів до інших єпархій, надаючи відпускні грамоти й особисті справи на запит архиєреїв. Без згоди єпархіального архиєрея рішення органів єпархіального управління не вступає в законну силу. Єпархіальний архиєрей може звертатися з архипастирським посланнями до кліру і мирян своєї єпархії.

В обов’язки єпархіального архиєрея входить за визначеною формою представляти Патріарху Київському і всієї Руси-України щорічний звіт про свою діяльність та про адміністративно-релігійний та фінансово-господарський стан єпархії. А також відправляти регулярно богослужіння і проповідувати; Піклуватися про призначення священнослужителів на парафії; піклуватися про збереження чистоти православної віри, християнської моралі і побожності; стежити за побожним відправленням богослужіння. відповідати за виконання положень статуту, постанов Соборів і Священного Синоду, указів та розпоряджень Святійшого Патріарха; скликати єпархіальні збори, єпархіальні ради і головувати на них; затверджувати статути парафій та інших церковних підрозділів, які входять до складу його єпархії; згідно з церковними канонами відвідувати парафії своєї єпархії і здійснювати контроль за діяльністю духовенства та парафіяльних рад згідно з їх статутами; дбати про належний духовний і освітній рівень духовенства своєї єпархії; мати архипастирський нагляд за життям і діяльністю монастирів своєї єпархії; представляти для призначення Священним Синодом ректорів духовних навчальних закладів; надавати відпустки духовенству; клопотати перед Патріархом Київським і всієї Руси-України про церковні нагороди духовенства і мирян, а також самому нагороджувати в межах своєї компетенції; надавати благословення на відкриття нових парафій; благословляти будівництво і ремонт храмів, молитовних будинків і каплиць та турбуватися про їх зовнішній та внутрішній вигляд відповідно до православної церковної традиції; освячувати храми, каплиці і молитовні будинки; розпоряджатися фінансами єпархії, укладати від імені єпархії угоди, видавати доручення, відкривати рахунки в банківських установах; здійснювати контроль за релігійною, адміністративною та фінансовою діяльністю парафій, монастирів, навчальних закладів та інших підрозділів єпархії; піклуватися про благодійницьку діяльність і гуманітарну допомогу; піклуватися про забезпечення парафій усім необхідним для звершення богослужінь; здійснювати церковний суд над духовенством і церковнослужителями у першій інстанції; вирішувати відповідно до церковних канонів питання, які виникають при укладенні церковних шлюбів і розлучень; вирішувати питання, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном єпархії згідно з чинним законодавством України; піклуватися про видання і розповсюдження церковних газет і журналів та іншої духовної літератури; стежити за церковною дисципліною духовенства та його моральним станом[1].

Єпархіальним архиєреям надається право відлучатися зі своїх єпархій з поважних причин на термін не більше 14 днів, не отримуючи попереднього дозволу вищої церковної влади; на більший термін відлучення архиєрей повинен брати дозвіл у Святійшого Патріарха в установленому порядку.

Утримання єпархіальних архиєреїв визначається Священним Синодом. При звільненні на спокій і вихід на пенсію – пенсія визначається відповідно до пенсійного законодавства України.

Якщо єпархія овдовіє (залишиться без архиєрея) єпархією тимчасово керує архиєрей, призначений Патріархом Київським і всієї Руси-України. Тимчасово керуючий єпархією архиєрей не приймає рішень, які стосуються реорганізації єпархіального життя, не переміщає духовенства на парафіях і не робить суттєвих змін в єпархіальному житті. Під час удівства єпархії Єпархіальна рада створює комісію для інвентаризації єпархіального майна і складає відповідний акт для передачі єпархії новопризначеному архиєрею. Церковне майно, яким володів спочилий архиєрей за своїм положенням і посадою і яке знаходиться в офіційній архиєрейській резиденції, після його смерті переходить у власність єпархії. Особисте майно спочилого архиєрея успадковується відповідно до чинного законодавства України.

Єпархіальні збори, які очолює єпархіальний архиєрей, є органом управління єпархією і складаються з кліру, представників чернецтва і мирян, які живуть на території єпархії і входять до канонічних підрозділів єпархії. Єпархіальні збори скликаються єпархіальним архиєреєм за необхідністю і його розсудом. Головою єпархіальних зборів є єпархіальний архиєрей. Єпархіальні збори обирають заступника голови і секретаря. Заступник голови може керувати зборами за дорученням єпархіального архиєрея. Секретар несе відповідальність за підготовку протоколів засідання єпархіальних зборів. Кворум зборів складає проста більшість його членів. Рішення приймаються більшістю голосів. У випадку рівності, голос голови є вирішальним[1].

Єпархіальні збори мають право обирають делегатів на Помісний Собор та членів єпархіальної ради; вирішують питання церковного життя в межах єпархії. Протоколи єпархіальних зборів підписують голова, його заступник і секретар[1].

Єпархіальна рада, яку очолює єпархіальний архиєрей, є дорадчим органом управління єпархією. Єпархіальна рада утворюється з благословення єпархіального архиєрея і складається з п’яти осіб – чотирьох у священному сані і одного мирянина, три з яких призначаються архиєреєм, а два призначаються єпархіальними зборами на три роки. Єпархіальна рада має право церковного суду в першій інстанції.

Єпархіальна рада засідає регулярно, але не рідше одного разу на півроку. Кворум єпархіальної ради складає більшість її членів. Єпархіальна рада працює на підставі порядку денного, запропонованого головою. Єпархіальний архиєрей призначає секретаря єпархіальної ради з числа її членів. Секретар відповідає за підготовку необхідних матеріалів і складає протоколи засідань. Єпархіальна рада: допомагає архиєрею в управлінні єпархією; розглядає скарги духовенства і парафіяльних рад; піклується про будівництво і ремонт храмів; контролює діяльність парафіяльних рад; розглядає парафіяльні звіти; здійснює ревізію єпархіальних установ; вирішує справи, які єпархіальний архиєрей направляє в єпархіальну раду для винесення рішень та надання рекомендацій; розглядає питання богослужбової практики і церковної дисципліни; розглядає питання благодійництва та гуманітарної допомоги.

Єпархіальне управління є виконавчо-розпорядчим органом єпархії, знаходиться під безпосереднім керівництвом єпархіального архиєрея і разом з іншими єпархіальними установами покликане допомагати архиєрею в здійсненні його виконавчої влади. Єпархіальний архиєрей керує діяльністю єпархіального управління і всіх єпархіальних установ, призначає та звільняє посадових осіб згідно зі штатним розкладом.

Діяльність єпархіальних управлінь, як і інших єпархіальних установ регламентується єпархіальними статутами та архиєрейськими розпорядженнями. Кожне єпархіальне управління повинно мати канцелярію, бухгалтерію, архів та необхідну кількість інших відділів, які забезпечують видавничу, інформаційну, соціально-благодійницьку, просвітницько-виховну, будівельно-реставраційну, господарську та інші види єпархіальної діяльності.

Секретар єпархіального управління несе відповідальність за діловодство єпархії і в межах, визначених єпархіальних архиєреєм, допомагає йому в управлінні єпархією та в керівництві єпархіальним управлінням[1].

Єпархія ділиться на благочиння (деканати) на чолі з благочинними, які обираються духовенством благочиння і призначаються єпархіальним архиєреєм. Межі благочинь (деканатів) визначаються адміністративним поділом області. До обов’язків благочинного (декана) належить: турбота про збереження чистоти православної віри і належне духовно-моральне виховання віруючих; нагляд за відправленням богослужінь, за станом церковної проповіді, за достойним станом вівтаря, престолу, жертовника та всього храму в цілому; турбота про виконання постанов і розпоряджень єпархіальної влади; контроль за своєчасним надходженням парафіяльних внесків на утримання єпархії; надання порад священнослужителям як стосовно виконання ними своїх обов’язків, так і стосовно їх особистого життя; вирішення суперечок між духовенством і парафіяльними радами без формального судочинства і з доповіддю про найбільш значимі та вагомі інциденти єпархіальному архиєрею; розслідування церковних правопорушень за вказівкою єпархіального архиєрея; клопотання перед єпархіальним архиєреєм про церковні нагороди духовенства і мирян; внесення пропозицій єпархіальному архиєрею щодо заміщення вакантних посад у парафіях священиками, дияконами, псаломщиками і регентами; піклування про задоволення релігійних потреб віруючих у парафіях, де тимчасово відсутні священнослужителі; спостереження за будівництвом і ремонтом храмів у межах благочиння; турбота про забезпечення храмів усім необхідним для звершення богослужінь і нормального парафіяльного діловодства; піклування про розповсюдження газет, журналів та іншої духовної літератури і виконання інших обов’язків, покладених на нього єпархіальним архиєреєм[1].

Благочинний повинен не менше одного разу на рік відвідувати всі парафії свого благочиння для перевірки належного відправлення богослужінь, внутрішнього і зовнішнього вигляду храмів, а також для перевірки належного ведення парафіяльних справ.

З благословення єпархіального архиєрея, на прохання настоятеля, парафіяльної ради або парафіяльних зборів благочинний може проводити засідання парафіяльних зборів. З благословення єпархіального архиєрея благочинний може скликати священників для розгляду загальних церковних потреб благочиння. Щорічно благочинний представляє єпархіальному архиєрею звіт про стан благочиння і про свою діяльність. Діяльність благочинного фінансується з коштів його парафії, а за необхідності – із загальноєпархіальних внесків[1].

Органами парафіяльного управління є парафіяльні збори на чолі з настоятелем та парафіяльна рада.

Парафія відраховує зі своїх надходжень кошти на утримання єпархіального управління та загальноцерковні потреби.

В разі припинення діяльності парафії, розпорядження рухомим і нерухомим майном, фінансами, які є її власністю, здійснюється відповідно до її Статуту і чинного законодавства за участю представника єпархіального управління. Інше майно повертається попереднім власникам.

Релігійна громада, яка бажає перейти до Київського Патріархату, повідомляє про це Єпархіальне управління, яке може таку громаду прийняти чи не при¬йняти. Релігійна громада, яка вступає в юрисдикцію УПЦ КП, повинна прийняти її статут і відповідно внести зміни і доповнення до свого попереднього статуту.

Парафіям, які того бажають, дозволяється зберігати в своїх парафіяльних статутах назву «Українська Автокефальна Православна Церква», але з обов’язковим зазначенням про приналежність до Київського Патріархату.[1]

На чолі кожної парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату стоїть настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архиєрей. У своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архиєрею. Настоятель несе відповідальність за звершення богослужінь згідно з церковним уставом, виконання треб, церковну проповідь, релігійно-моральне виховання членів парафії. Він повинен сумлінно виконувати всі богослужбові, пастирські й адміністративні обов'язки, які визначаються його посадою відповідно до церковних канонів і даного Статуту. Настоятель може бути головою парафіяльної ради. Виключно з дозволу єпархіального архиєрея настоятель може в установленому порядку отримати відпустку і тимчасово залишити свою парафію[1].

До обов’язків настоятеля, зокрема, входить: керівництво причтом у виконанні ним богослужбових і пастирських обов’язків; нагляд за станом храму, його начинням, наявністю всього необхідного для звершення богослужінь у відповідності до вимог богослужбового уставу; піклування про правильне і побожне читання і спів у храмі; турбота про виконання розпоряджень єпархіального архієрея; організація недільних шкіл, благодійництва, церковно-громадської і просвітницької діяльності парафії; скликання і головування на засіданнях парафіяльних зборів; піклування про виконання рішень парафіяльних зборів і спостереження за діяльністю парафіяльної ради; представлення інтересів парафії в органах державної влади і місцевого самоврядування; надання єпархіальному архієрею безпосередньо або через благочинного щорічних звітів про стан парафії та її діяльність; організація парафіяльної бібліотеки; розповсюдження церковних газет і журналів та духовної літератури; видача свідоцтв про хрещення та шлюби[1].

Причт парафії визначається у такому складі: священик, диякон і псаломщик. Число членів причту може бути збільшено чи скорочено єпархіальною владою на прохання парафії у відповідності до її потреб, але причт повинен складатися не менше, як із двох осіб: священика і псаломщика. Обрання і призначення священно- і церковнослужителів здійснюється єпархіальним архієреєм. Щоб бути рукопокладеним на диякона чи священика, необхідно: бути членом Української Православної Церкви Київського Патріархату; бути повнолітнім, чоловічої статі; мати необхідні моральні якості; мати необхідну богословську підготовку; мати свідчення духівника про відсутність канонічних перешкод для рукопокладення; не знаходитися під церковним чи цивільним судом; прийняти церковну присягу.

Члени причту можуть переміщатися і звільнятися зі своїх парафій єпархіальним архиєреєм за особистим проханням, проханням парафії, за церковним судом або за церковною доцільністю. Причт парафії несе відповідальність за духовно-моральний стан парафії і за виконання своїх богослужбових і пастирських обов’язків. Члени причту не можуть залишати парафію без дозволу церковної влади, отриманого в установленому порядку[1].

Священнослужитель може брати участь у звершенні богослужіння в іншій парафії за згодою єпархіального архиєрея тієї єпархії, в якій дана парафія знаходиться, або з дозволу благочинного чи настоятеля за наявності посвідчення, яке підтверджує його канонічну правоздатність. Згідно з 13-м правилом IV Вселенського Собору і 17-м правилом VI Вселенського Собору священнослужителі можуть бути прийняті в іншу єпархію тільки за наявності відпускної грамоти єпархіального архиєрея.

Парафіянами є особи православного віросповідання, які мають живий зв’язок зі своєю парафією. Кожен парафіянин зобов’язаний брати участь у богослужінні, регулярно приступати до сповіді і святого причастя, зберігати канони і церковні постанови, звершувати діла віри, намагатися духовно удосконалювати себе і сприяти добробуту парафії. Обов’язком парафіян є турбота про матеріальне забезпечення причту і храму[1].

Вищим органом управління парафії є парафіяльні збори, очолювані настоятелем парафії, який за посадою є головою парафіяльних зборів.

Парафіяльні збори скликаються настоятелем або, за рішенням єпархіального архиєрея, благочинним, або іншим повноважним представником єпархіального архиєрея не рідше одного разу на рік.

Членами парафіяльних зборів парафії, статут якої зареєстровано у відповідності до державного законодавства, є настоятель, засновники та парафіяни даної парафії, які виконують статут УПЦ КП і статут парафії, регулярно беруть участь у богослужбовому та парафіяльному житті парафії, відомі своєю ревністю до православної віри, провадять християнський спосіб життя, беруть активну участь у вирішенні парафіяльних справ, досягли 18-літнього віку, не знаходяться під забороною, а також під церковним судом. На парафіяльні збори з правом дорадчого голосу можуть бути запрошені представники органів державної влади та місцевого самоврядування.

Прийняття до числа засновників парафії, статут якої зареєстровано у відповідності до державного законодавства, та вихід із їх числа здійснюється на підставі прохання (заяви) рішенням парафіяльних зборів. У випадку визнання особи з числа засновників парафії або члена парафіяльних зборів невідповідним займаному положенню, така особа може бути виключеною з числа засновників парафії та з членів парафіяльних зборів рішенням парафіяльних зборів. Члени парафіяльних зборів, які не визнають для себе обов'язковим статут УПЦ КП, відступили від канонів і постанов Української Православної Церкви Київського Патріархату, втрачають право членства у парафіяльних зборах. Парафіяльні збори, присвячені обранню і переобранню членів парафіяльної ради, проводяться за участю благочинного або іншого представника єпархіального архієрея[1].

Парафіяльні збори правоздатні приймати рішення за умови участі в них не менше половини членів. Постанови парафіяльних зборів приймаються простою більшістю голосів при рівності голосів, вирішальним голосом є голос голови. Головою парафіяльних зборів є настоятель. Парафіяльні збори обирають секретаря з числа своїх членів, який несе відповідальність за складання протоколу засідання. Протокол парафіяльних зборів підписують голова і секретар зборів. Парафіяльні збори проводяться згідно з прийнятим порядком денним, запропонованим головою зборів[1].

До обов’язків парафіяльних зборів належать: збереження внутрішньої єдності парафії і сприяння її духовно-моральному зростанню; прийняття статуту парафії, змін і доповнень до нього, які затверджуються єпархіальним архієреєм і набувають чинності після реєстрації відповідно до законодавства України; розгляд питання про членство у парафіяльних зборах; обрання парафіяльної ради і ревізійної комісії; планування фінансово-господарської діяльності парафії; збереження церковного майна і турбота про його примноження; планування витрат, включаючи витрати на благодійницьку і просвітницьку діяльність та єпархіальні внески; розгляд та схвалення проектно-кошторисної документації на будівництво і ремонт церковних приміщень; розгляд фінансових звітів парафіяльної ради і доповідей ревізійної комісії; розгляд штатного розкладу і визначення утримання членам причту і парафіяльної ради, хору та іншим працівникам храму;твизначення порядку розпорядження майном парафії, згідно зі статутом парафії та чинним законодавством України; турбота про придбання церковного начиння, богослужбових книг, ікон і всього необхідного для відправлення богослужінь; турбота про стан церковного співу; розгляд скарг на членів парафіяльної ради і ревізійної комісії;

Парафіяльна рада є виконавчим розпорядчим органом парафіяльних зборів і підзвітна настоятелю та парафіяльним зборам.

Парафіяльна рада складається з голови – церковного старости, його заступника і скарбника. Парафіяльна рада обирається з числа членів парафіяльних зборів. Головою парафіяльної ради може бути настоятель парафії. Єпархіальний архієрей має право виключити зі складу парафіяльної ради її члена, якщо він не визнає або порушує церковні канони та статут парафії. У виключних випадках, заради церковного миру, єпархіальний архієрей має право призначати голову парафіяльної ради.

Члени парафіяльної ради можуть бути виключені зі складу парафіяльної ради за рішенням парафіяльних зборів або за розпорядженням єпархіального архієрея за наявності обґрунтованих підстав.

Голова парафіяльної ради – церковний староста – представляє парафіяльну раду в ділових, фінансово-господарських і адміністративних питаннях, а також у суді; у необхідних випадках видає доручення. У разі необхідності парафіяльні збори мають право доручити повноважному представнику ведення справ з громадськими організаціями, а також захист інтересів парафії в суді.

Всі офіційні документи парафії підписують настоятель і голова парафіяльної ради – церковний староста. У випадку, якщо головою парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику. Банківські та інші фінансові документи підписують голова парафіяльної ради і скарбник (або бухгалтер). В цивільних правовідносинах скарбник виконує обов’язки головного бухгалтера. Скарбник веде облік і збереження грошових коштів, пожертв та інших надходжень, складає річний фінансовий звіт. Парафія веде бухгалтерську звітність. У разі переобрання парафіяльними зборами голови парафіяльної ради або зміни складу парафіяльної ради, парафіяльні збори утворюють комісію з трьох членів, які складають акт про наявність майна і грошових коштів. Парафіяльна рада приймає матеріальні цінності на підставі цього акту. Обов’язки заступника голови парафіяльної ради визначаються парафіяльними зборами. До обов’язків скарбника належить облік і збереження грошових коштів та інших пожертв, ведення прибутково-витратних книг, здійснення за вказівкою голови парафіяльної ради фінансових операцій у межах бюджету та складання річного фінансового звіту.

В період між засіданнями парафіяльних зборів парафіяльна рада: виконує рішення парафіяльних зборів; представляє на розгляд і затвердження парафіяльних зборів плани господарської діяльності, плани річних витрат та фінансові звіти; несе відповідальність за збереження в належному стані храму, інших церковних приміщень, церковної території і всього майна, яке знаходиться у власності або в користуванні парафії, і веде його облік; піклується про придбання церковного майна, веде інвентарні книги; вирішує поточні господарські питання; розпоряджається коштами парафії з відома настоятеля і під контролем настоятеля та веде їх облік; піклується про житло для духовенства у тих випадках, коли воно має в ньому потребу; за узгодженням з настоятелем, у відповідності до штатного розкладу, приймає на роботу необхідний персонал для обслуговування; піклується про зовнішній і внутрішній вигляд церкви, його охорону, підтримує порядок під час богослужінь; підтримує контакти з органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями; турбується про забезпечення храму всім необхідним для відправлення богослужінь.

Парафіяльні збори зі свого складу обирають ревізійну комісію парафії у складі голови і двох членів. Ревізійна комісія підзвітна парафіяльним зборам.

Ревізійна комісія перевіряє фінансово-господарську діяльність парафії, збереження та облік майна, його використання за призначенням, щороку проводить інвентаризацію, контролює грошові надходження і пожертви та витрати грошових коштів. Результати перевірок і відповідні рекомендації ревізійна комісія представляє на розгляд парафіяльних зборів. В разі виявлення зловживань ревізійна комісія інформує парафіяльні збори для прийняття необхідних рішень. Право ревізії фінансової і господарської діяльності парафії належить також єпархіальному архиєрею. Члени парафіяльної ради і ревізійної комісії не можуть бути близькими родичами.

При виявленні зловживань, нестачі майна та грошових коштів, а також при виявленні помилок у веденні й оформленні фінансових операцій, парафіяльні збори приймають відповідне рішення. Вони мають право подати позов до суду, попередньо отримавши на те згоду єпархіального архиєрея.

До обов’язків ревізійної комісії належить: регулярна ревізія, включаючи перевірку наявності грошових коштів, законності і правильності витрат і ведення парафією обліку витрат; нагляд за станом майна; щорічна інвентаризація; контроль за церковними пожертвами. Ревізійна комісія складає акти перевірок і представляє їх на чергове або надзвичайне засідання парафіяльних зборів.

Патріарх Київський і всієї Руси-України і Священний Синод мають право фінансової ревізії загальноцерковних і єпархіальних коштів. Для здійснення такої ревізії створюється спеціальна синодальна комісія. Фінансова ревізія ставропігійних монастирів здійснюється ревізійною комісією, призначеною Патріархом Київським і всієї Руси-України. Фінансова ревізія єпархіальних монастирів, єпархіальних установ і парафій проводиться за вказівкою єпархіального архиєрея ревізійною комісією, призначеною єпархіальною владою. В разі припинення діяльності парафії, монастиря, духовного навчального закладу, братства, сестринства, відповідно до зареєстрованих статутів, їх рухоме і нерухоме майно та фінанси переходять у розпорядження єпархіального управління як юридичної особи і правонаступника.

Священнослужителі і церковні працівники отримують державну пенсію у відповідності до законодавства України. Українська Православна Церква Київського Патріархату може створювати, незалежно від державних, свої допоміжні страховий і пенсійний фонди.

Для ліквідації парафії, монастиря, духовного навчального закладу, братства, сестринства, місії єпархіальним архиєреєм створюється ліквідаційна комісія. Рішення ліквідаційної комісії оформлюється протоколом і затверджується єпархіальним архиєреєм.

Патріарх Київський і всієї Руси-України та єпархіальні архиєреї мають штамп і круглу печатку з іменем, титулом і символом. Священний Синод, Київська патріархія, Синодальні установи, Єпархіальні управління, монастирі, духовні навчальні заклади, парафії, місії, братства, сестринства та інші установи Української Православної Церкви Київського Патріархату, що мають право юридичної особи, мають штамп і круглу печатку з символом.

Єпископам і священикам УПЦ КП забороняється вінчати двох осіб однієї статі. У випадку порушення цієї заборони надане благословення є недійсним, а винний у його наданні священнослужитель підлягає церковному суду.