Степанов Олег Миколайович

Народився 28 травня 1960 року в Овідіполі Одеської області[2].

У 1979 році закінчив Одеське морехідне училище за спеціальністю «технік-судномеханік», в 1984 році — Одеський інститут інженерів морського флоту[3].

У 1984 році переїхав у Латвію та за розподілом почав працювати в Вентспілському порту. Працював інженером, грузовим диспетчером та старшим інспектором[2].

З 1987 по липень 1990 року був членом Комуністичної партії Радянського Союзу[4].

Поступово рухався кар'єрною драбиною на державному підприємстві «Ventspils Jūras Tirdzniecības osta» (Вентспілський морський торгівельний порт): був в.о. заступника директора з питань перевалки хімічних і нафтопродуктів, пізніше — начальником району хімічних і нафтопродуктів, поки у 1991 році обійняв посаду директора підприємства[2].

У 1989—1994 роках — депутат Вентспілсської ради народних депутатів від Народного фронту Латвії[4].

У 1997 році отримав громадянство Латвії за особливі заслуги[5].

У 1999 році навчався в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України[3].

З 1995 по 2005 рік — член правління акціонерного товариства «Latvijas kuģniecība».

У 2006 році захистив докторську дисертацію на тему: «Теоретичні основи розробки стратегії економічного розвитку морського порту»[6].

У 1998 році — голова ради АТ «Ventspils Tirdzniecības osta».

Співвласник «Noord Natie Ventspils termināls», голова ради акціонерного товариства «Kālija Parks» та «SS&F Group», член правління Вентспілсського вільного порту, президент футбольного клубу «Вентспілс», член правління АТ «Ventspils Grain Terminal», віце-президент Балтійської асоціації транспорту і логістики, член правління Товариства сприяння латисько-білоруським зв'язкам тощо[1].

У 2000 році вперше потрапив до списку 100 мільйонерів журналу Klubs, відтоді постійно перебуває у списках мільйонерів Латвії[7].

У 2006 році очолив Почесне консульство України у Вентспілсі[8][9], з 2014 року консульство не працює[10].

Олег Степанов неодноразово ставав об'єктом розслідувань правоохоронних органів Латвії[11]. У 2008 році був визнаний одним з підозрюваних у справі про заподіяння Латвійському пароплавству (Latvijas kuģniecības) збитків у розмірі 29,1 млн доларів США[12]. У 2011 році суд у Великій Британії та Зіємельський суд Латвії арештували майно Степанова за махінації з офшорними фірмами[13][14].

У 2012 році заявив, що транзит сирої нафти з Росії буде можливий лише після впровадження громадянства для всіх негромадян та державної російської мови[15].

У 2014 році підозрювався у розкраданні значних коштів, що були зарезервовані для виплати акціонерам Latvijas Naftas tranzīta[16][17].

• орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2004) — за вагомий особистий внесок у поглиблення зв'язків України з іноземними державами в економічній, науковій та духовній сферах, зміцнення міжнародного авторитету Української держави[18];
• орден «За заслуги» ІІ ступеня (2008) — за вагомий особистий внесок у зміцнення авторитету України у світі, популяризацію її історичних і сучасних надбань та з нагоди 17-ї річниці незалежності України[19];