Стефан Величков

Стефан Величков (болг. Стефко Величков, нар. 15 серпня 1949) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Стефан Величков
Особисті дані
Народження 15 серпня 1949(1949-08-15) (72 роки)
  Болгарія
Громадянство  Болгарія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1966–1969 «Спартак» (Плевен) 27+ (0+)
1969–1970 «Академік» (Свиштов)  ? (?)
1970–1974 «Етир» 136 (0)
1974–1976 ЦСКА (Софія) 32 (1)
1976–1980 «Спартак» (Плевен) 53 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1971–1974 Болгарія 26 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1980–1985 «Спартак» (Плевен)(помічник)
1985–1986 «Спартак» (Плевен)
1986–1988 «Арда» (Кирджалі)
1988–1990 «Спартак» (Плевен)
1990–1991 «Светкавиця»
1991–1992 «Арда» (Кирджалі)
1992–1993 «Спартак» (Плевен)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб ЦСКА (Софія), а також національну збірну Болгарії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1974 року.

Клубна кар'єра

Вихованець клубу «Спартак» (Плевен). У віці 17 років дебютував за першу команду в північній Групі Б в сезоні 1966/67, в якому плевенський клуб фінішував на 1-му місці і забезпечив собі підвищення до Групи А. У наступних двох сезонах він провів 27 ігор в елітному дивізіоні.

Влітку 1969 року він перейшов до «Академіка» (Свиштов) з другого дивізіону, де, однак, провів лише один сезон і у 1970 році повернувся до еліти ставши гравцем «Етира». З цією командою він зарекомендував себе як одного з найкращих захисників у Групі А, завдяки чому 19971 року став першим гравцем «Етиру», який зіграв за національну збірну[1]. Він пробув в команді до літа 1974 року, провівши загалом 136 матчів у чемпіонаті.

У віці 25 років Величкова запросило ЦСКА (Софія). Офіційно Стефан дебютував у складі «армійців» 22 вересня перемогою 3:0 над «Піріном» (Благоєвград), замінивши Петара Жекова у другому таймі. До кінця сезону він провів 22 матчі і став чемпіоном Болгарії. Також він забив один гол — у 18 турі переможній (2:0) грі проти «Дунава» (Русе) 22 березня 1975 року. З ЦСКА він виграв титул у і наступному сезоні 1975/76[2].

У 1976 році Величков повернувся до «Спартака» (Плевен), де пробув до літа 1980 року, після чого закінчив кар'єру у віці 31 року і був призначений помічником тренера «Спартака»[3]. Всього він зіграв 251 матч і забив 1 гол у групі А, а також 105 матчів у групі Б.

Виступи за збірну

Величков провів 16 матчів у складі юнацької збірної Болгарії до 18 років, з якою брав участь у двох чемпіонатах Європи — в 1966 році в Югославії та в 1968 році у Франції.

7 квітня 1971 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Болгарії в товариській грі проти Греції (1:0). Свій єдиний гол за «левів» він забив 19 травня 1971 року в кваліфікації на Євро-1972 проти Угорщини, яку перемогли з рахунком 3:0.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН[4], де зіграв 90 хвилин у всіх трьох матчах Болгарії проти Швеції, Уругваю та Нідерландів, але болгари не виграли жодної гри та не змогли пройти груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 26 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1980 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Спартак» (Плевен), а у сезоні 1985/86 був головним тренером клубу, до якого потім ще двічі повертався як головний тренер у 1988—1990 та 1992—1993 роках.

Протягом тренерської кар'єри також очолював команди «Арда» (Кирджалі) та «Светкавиця»[5].

Досягнення

Примітки
  1. Football club PFС Etar, Veliko Tarnovo. eu-football.info. Процитовано 19 лютого 2021.
  2. Стефан Величков — FCCSKA.com фенсайт на ЦСКА. www.fccska.com (болг.). Процитовано 19 лютого 2021.
  3. Стефан Величков-Бачето – един от големите в плевенския футбол (Bulgarian). posredniknews.com. 3 лютого 2015.
  4. 1974 FIFA World Cup Germany. fifa.com
  5. 60 години навършва футболният спец Стефко Величков posredniknews.com 14 август 2009 г.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.