Стефан Левен

Шелл Стефан Левен народився 21 липня 1957 в стокгольмському районі Аспудден[1] і десять місяців потому був відданий в дитячий будинок, коли його мати Маргарет (пом. 2000), не змогла прогодувати двох дітей. Його батьком був Карл Альвар Хедберг[2]. Пізніше Стефана взяли до родини з Суннерсти в Соллефтео, і його біологічна мати мала можливість взяти опіку над ним, коли була готова до цього, але цього не сталося. Після зустрічі з братом-близнюком Стефан дізнався, що його прізвище пишеться Löfven, хоча він полюбляє варіант Löfvén, як це записано в шведському реєстрі населення[3]. Його названий батько Туре Меландер (1926—2003) був лісорубом і працював на заводі, названа мати Ірис Меландер допомагала в будинку інвалідам та людям похилого віку[4]. У названій сім'ї було двоє своїх дітей[5]: Моніка і Роланд[6].

Стефан провчився 9 років в середній школі в Соллефтео, після чого закінчив дворічний курс гімназії за фахом економіка. Потім він пройшов 48-ми тижневі курси зварників при Державному управлінні ринку праці в Крамфорс. Пізніше Стефан поступив в Інститут соціальних наук в Умео, але був відрахований після півтора років навчання[3]. Прийомні батьки розповідали Стефану, що його мати живе в Стокгольмі, вони листувалися з нею і братом, а мати регулярно надсилала синові подарунки. Коли Стефану було 22 роки, він розшукав свою біологічну матір і брата[7]. Натхненний прикладом Улофа Пальме, він заснував Об'єднання молодих соціал-демократів у Суннерсте, ставши його головою[8]. Протягом 11 місяців з 1976 по 1977 Стефан проходив військову службу в Емтландській авіаційній флотилії[9].

3 жовтня 2014 року, виступаючи в Риксдагу, Левен оголосив склад уряду і сказав, що «шведський народ проголосував за зміни в уряді і новий напрямок в політиці. Кабінет міністрів, що складається з членів Соціал-демократичної партії і Партії зелених, готовий сьогодні взяти на себе цю задачу», зазначивши, що" Швеція не буде шукати членства в НАТО", а майбутній курс уряду включить в себе зменшення шкідливих викидів викопного палива, інвестиції в інфраструктуру і поліпшення громадського транспорту, збільшення обсягів будівництва житла, боротьбу з бідністю і безробіттям, розвиток демократії та рівності всіх людей, зміцнення оборони, співробітництво з країнами Скандинавського півострова, підтримку боротьби ООН з ІДІЛ і продовження допомоги уряду Афганістану, сприяння припиненню війни в Сирії і «російської анексії Криму» як злочину проти міжнародного права, а також визнання Держави Палестина відповідно до принципу двох держав для двох народів[35]. Якщо цей план здійсниться, то Швеція стане першою країною-членом Європейського союзу, яка визнала Державу Палестину[36] (Держава Палестина визнана 134 державами-членами ООН[37], де-факто резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, в 2013 році Швеція підняла статус дипломатичної місії Палестини до рівня посольства)[37].

Після цього президент Держави Палестина Махмуд Аббас назвав наміри Левена «відмінними і почесними», висловивши надію, що за Швецією підуть і інші країни[38]. У відповідь на промову Левена, представник Державного департаменту США Джен Дженніфер Псакі сказала, що «ми вважаємо, що міжнародне визнання Палестини державою передчасне», зазначивши, що США «підтримують палестинську державність», але впевнені, що «цей процес повинен бути вироблений шляхом згоди всіх сторін про умови, за якими дві держави будуть співіснувати в майбутньому»[39]. У той же час в міністерстві закордонних справ Ізраїлю повідомили про виклик посла Швеції Карла Магнуса Нессер для роз'яснень[40], а сам міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман заявив, що «якщо вже близькосхідна тема хвилює нового шведського прем'єра до такої міри, що він вважав за потрібне приділити їй місце в своїй промові перед присягою, то на Близькому Сході вистачає більш насущних проблем, включаючи щоденну масову загибель в Сирії, Іраку та інших гарячих точках регіону»[41].

30 жовтня, на пресконференції в палаці Росенбад після засідання уряду, міністр закордонних справ Швеції Маргот Валльстрем оголосила про те, що «сьогодні уряд вирішив визнати Державу Палестина. Це важливий крок, який підтверджує право палестинців на самовизначення»[42][43][44]. Заступник прем'єр-міністра Ізабелла Льовін зазначила, що «мета визнання Палестинської держави Швецією — сприяння майбутньому, в якому Ізраїль і Палестина зможуть жити пліч-о-пліч у мирі та безпеці. Ми хочемо підтримати віру і надію на мирне майбутнє серед молодих палестинців і ізраїльтян, які інакше можуть вирішити, що з нинішньої ситуації немає виходу»[45][46]. Після цього, міністерство закордонних справ Ізраїлю відкликало свого посла в Швеції для консультації[47], а сам міністр Авігдор Ліберман заявив, що «близькосхідна політика набагато складніше складання меблів з IKEA»[48].

Після оприлюднення міністерством оборони даних про те, в територіальних водах зафіксовано ведення іноземної підводної діяльності, 14 листопада на пресконференції в Стокгольмі, командувач збройними силами Швеції генерал Сверкер Йорансон заявив, що «військові підтверджують, що малий підводний човен порушив територіальні води Швеції. Ми виключаємо всі альтернативні пояснення», а Левен зазначив, що «наші Збройні сили не змогли визначити, яка країна за цим стоїть, але ясно одне — це серйозний інцидент, хтось проник в наші територіальні води нелегально», додавши, що «ми захистимо шведську територіальну цілісність усіма наявними засобами»[49][50][50][51].

25 вересня 2018 Парламент Швеції оголосив вотум недовіри і відправив у відставку прем'єр-міністра і лідера Соціал-демократичної партії Стефана Левена.[52]