Партія зелених (Швеція)

Шведські «зелені» виникли серед альтернативного екологічного руху 1970-х років.

• Ця партія була заснована у Швеції 20 вересня 1981 року прихильниками заборони використання ядерної енергії на референдумі 1980 р.. Партія ухвалює рішення не мати формального лідера, а замість нього встановити змінюваних двох спікерів, які представлятимуть позицію партії. Для символу гендерної рівноправності між статями спікерів партії є одразу дві особи — чоловік та жінка: Петер Ерікссон (швед. Peter Eriksson) і Марія Веттерстранд (швед. Maria Wetterstrand).
• У 1982 р. дана партія брала участь у парламентських виборах.
• У 1984 р. вони подолали чотири-відсотковий бар'єр і прийшли в парламент.
• У 1988 р. ця партія отримує 5,53 % голосів і 20 місць в Риксдазі.
• У 1991 р. після політичних виборів вона втрачає всі депутатські місця.
• У 1994 р. отримує 5,02 % і 18 місць, залишаючись з того часу парламентською партією.
• У 1998 р. ініціює парламентське співробітництво з соціал-демократами, що існувало до виборів 2006 року.
• У 2002 р. «зелені» на виборах отримали 4,6 % голосів виборців і 17 місць у парламенті[2].
• Після виборів в 2014 році, на яких зелені отримують 6,9 % голосів і 25 місць в Риксдагу, в житті партії відбувається ще одна важлива подія — вона вперше стає частиною правлячої коаліції, в яку зелені увійшли разом з Соціал-демократичною партією. У новому уряді зеленим дістається 6 міністерських портфелів з 24, а соціал-демократам — 18.

У партії немає формального лідера, натомість існують змінювані спікери, що представляють позиції партії. Ними є відразу дві людини — чоловік і жінка, як символ рівноправності між статями. Нині це Пер Болунд і Мерта Стеневі.

Засідання шведського парламенту

Шведська партія Зелених у політичних виборах до парламенту у різні роки мала відсоток голосів[3]

Результати парламентських виборів 2010 р. (карта рейтингу «зелених» у муніципалітетах Швеції)

• 1982: 1,65 %
• 1985: 1,50 %
• 1988: 5,53 %
• 1991: 3,38 %
• 1994: 5,02 %
• 1998: 4,49 %
• 2002: 4,65 %
• 2006: 5,24 %
• 2010: 7,34 %
• 2018: 4,3 %

Обіймали посади спікерів «зелених» по черзі

• У 1984—1985 рр. Пер Гартон і Рагнхільд Поганка
• У 1985—1986 рр. Біргер Шлауг і Рагнхиіьд Поганка
• У 1986—1988 рр. Біргер Шлауг і Єва Гоес
• У 1988—1990 рр. Андерс Нурдін і Фіона Берлінг
• У 1990—1992 рр. Ян Аксельсон і Маргарета Гіссельберг
• У 1992—1999 рр. Біргер Шлауг і Маріанна Самуельссон
• У 1999—2000 рр. Біргер Шлауг і Лотта Нільсон Гедстрем
• У 2000—2002 рр. Матц Гаммарстрем і Лотта Нільсон Гедстрем
• У 2002—2011 рр. Петер Ерікссон і Марія Веттерстранд
• У 2011—2014 рр. Густав Фрідолін і Оса Ромсон
• У 2014 —2019 рр. — Густав Фрідолін та Ізабелла Льовін
• У 2019 —2021 рр. — Пер Болунд і Ізабелла Льовін
• З 2021 р. — Пер Болунд і Мерта Стеневі

Партія утворена на світогляді поваги до тварин і рослин, охорони природи і екологічної системи для майбутніх поколінь, відповідальності всіх людей в світі за це. Що полягає в умовах мирного співіснування, у рівноправному співробітництві (програма партії «зелених» § 1). Засадничо «зелені» є частиною світового політичного руху зелених. Котрі борються за стале демократичне суспільство, де люди мають брати на себе відповідальність, як локально, так і глобально.

«Зелені» позиціонували себе як «ліва партія» зеленої ідеології (отримали підтримку власної соціальної політики серед соціал-демократичних та ліберально-буржуазних кіл, маючи своїх симпатиків серед екологічних та пацифістських рухів). У 1982 р. за шкалою від 1 до 10 партія «зелених» отримала оцінку 5, коли у їх виборці класифікували. У 1994 р. шведська «зелені» отримали в тій самій класифікації — 3.9. В останні роки у співпраця з парламентом партія «зелених» лишилася в таборі «лівих». Але у 15 муніципалітетах країни дана партія має представників і підтримку, займається співпрацею з буржуазними партіями. Особлива увага приділяється ними школі та малому бізнесові, наприклад у Сконе. Шведські зелені є популярними не лише в сільській місцевості Швеції, але у містах Гетеборг, Мальме, Умео, Гнеста та в інших.

Ця партія в Швеції виступила проти членства в Європейському Союзі й хотіла провадити новий в нутрі країни шведський референдум у цьому питанні, незважаючи на державне скасування такої політики у вересні 2008 р.. Партія Зелених заховує за собою право критичного ставлення до членства у Європейському Союзі. Зелені наполягають на поетапній відмові від ядерної енергії в Швеції і сподіваються замінити її альтернативними і відновлюваними джерелами енергії. Дана партія також підтримує загальні зміни в податковій політиці Швеції, встановлення високих податків на екологічно шкідливі або нестійкі продукти і види діяльності, сподіваючись впливати на поведінку людей і образ життя суспільства в цілому. Партія зелених Швеції підняла питання про екологічну безпеку країни, проблеми зміни клімату тощо.

Партія Зелених має дві офіційні організації: Зелена Молодь (швед. Grön Ungdom) і Зелені Студенти (швед. Gröna Studenter). Є також ряд дочірніх організацій та внутрішніх мереж. При ній існує також комітет гендерної рівності. Має підтримку у шведській протестантській церкві групи екологів, які беруть активну участь у християнській політиці шведської церкви. У жовтні 2008 р. була утворена Асоціація зелених старшого покоління.

• Парламент Швеції: Партія Зелених (швед.)
• Партія охорони навколишнього середовища — Зелені^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (англ.)
• Miljöpartiet de gröna (швед.)
• Miljöpartiets partiprogram (швед.)
• DNs temasida om miljöpartiet (швед.)