Стоваришіня лемків

У комуністичні часи польська влада використовувала «лемківське питання», як знаряддя для боротьби з «націоналістичними елементами» серед українців у Польщі. Так одним з ініціяторів створення «Товариства любителів лемківської культури» мав бути інфоматор польської СБ «Анджей»[4].

Наприкінці 1980-их років у Польщі починаються рухи на відокремлення «лемківського» руху від українців Польщі. Так польський історик Едвард Прус у 1985 році заявив, що «в національному інтересі є відірвання бойків та лемків від українців».

5 березня 1989 року в Леґниці поспіхом була створена організація під назвою «Стоваришиня лемків», без представників лемківського комітету, який був створений з представників лемківської секції Українського суспільно-культурного товариства («УСКТ»), для відстоювання потреб лемків перед польськими органами влади[5]. Серед засновників «Стоваришіня лемків» був лемківський поет Петро Мурянка, аганет Служби безпеки Польської Народної Республіки, псевдо «Оlek» («Олек»)[6]. Організацію зареєстровано 7 квітня 1989 року. 30 березня 1990 року в Горлиці створюється друга організація «Об'єднання лемків», яка стає членом «Об'єднання українців у Польщі» та входить до «Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань» («СФУЛО»).

На першому «Світовому конгресі русинів» у Меджилабірці, який пройшов 23–24 березня 1991 року, «Стоваришіня лемків» стало співзасновником «Світової ради русинів»[7][8][9].

Організація «Стоваришиня лемків» відкидає те, що лемки є етнографічною групою українців, та є послідовниками Пола Магочі та його неорусинства. Організацію «Стоваришиня лемків» називають так званими польськими «лем-лемками», щоб відрізняти від «лемко-українців» з проукраїнського «Об'єднання лемків». Член керівництва організації, письменник Ярослав Горощак, склав «Лемківський словник»[10].

Польський уряд та фундація «Рутеніка» всіляко підтримують «Стоваришиня лемків». Більшість провідних діячів «лем-лемківства» свого часу вважали себе українцями, Оле­на Дуць-Файфер, Петро Мурянка та инші, але згодом стали апологетами русинства. Певні з них (такі, як письменник і автор словника лемківського діалекту Ярослав Горощак) з самого початку були противниками ідентифікації демків з українцями[11].

Організація проводить фестиваль «Лемківска ватра на чужині» («Лемківска ватра нa чужыні») у селі Міхалув ґміна Хоцянув Польковицького повіту Нижньосілезького воєводства[12].

• Ewa Michna: Łemkowskie organizacje społeczne – współczesna działalność na rzecz podtrzymania i rozwoju kultury. W: B. Machul-Telus (red): Łemkowie. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2013, ss. 197-223. ISBN 978-83-7666-232-9.

• Офіційний сайт