Легниця

Легни́ця[2][3] (пол. Legnica; нім. Liegnitz, Лі́гніц; до 1946 офіційне[4] і досі вживане[5] Лігни́ця, пол. Lignica) — місто у Польщі, у Нижньосілезькому воєводстві. Адміністративний центр Легницького повіту.

Легниця
пол. Legnica
Герб Легниціd Прапор Легниціd
Легниця
Основні дані
51°12′ пн. ш. 16°09′ сх. д.
Країна  Польща
Регіон Нижньосілезьке воєводство
Столиця для Легницький повіт, Легницьке воєводство і Лігніцd
Засновано 1149
Магдебурзьке право 1253
Площа 56,29 км²
Населення 99 350 ▼[1]
· густота 1765 осіб/км²
Агломерація 272 429 агломерація (ЛГОМ)
Висота НРМ 113-168  м
Водойма Качава
Міста-побратими Вупперталь,  Німеччина
Дрогобич,  Україна
Бланско,  Чехія
Роанн,  Франція
Оренбург,  Росія
Телефонний код (48) 076
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів DL
GeoNames 3093692
OSM ↑224457 ·R (Нижньосілезьке воєводство)
Поштові індекси від 59-200 до 59-220
Міська влада
Адреса Pl. Słowiański 8 59-220  Legnica
Мер міста Тадеуш Кшаковскі
(Tadeusz Krzakowski)
Вебсайт legnica.um.gov.pl
Мапа
 Легниця у Вікісховищі

Населення  — 99 350 (2020).[1]

Походження назви
Назва міста та інших населених пунктів у прусському документі 1750 року виданого польською мовою в Берліні.[6]

Деякі дослідники ототожнюють назву міста із назвою племені лугії. Так, про плем'я лугіїв (Lugii, Lygii) згадане на карті античного вченого Клавдія Птолемея 142—147 н. е., про них писав і Тацит. Обидва згадують і місто лугіїв — Lugidunum, яке ототожнюють як з Лігницею (лат. Lignitium)[7], так і з Глогувом[8].

Існують і інші версії, пов'язані з назвою болотистої місцевості.[9]

Перша письмова згадка датується 1242[10].

Історія

Перші документовані сліди слов'янського поселення на території сучасної Легниці датуються VIII століттям. Дослідження показують, що під час царювання Мешко I тут близько 985 року побудувано поселення, згодом замок, одночасно з будівництвом замків у Вроцлаві та Ополе.

Старовинне польське місто (1149). Легниця одна зі столиць Сілезького князівства першої польської князівської і королівської династії Пястів. Після поразки від монголів війська сілезького князя Генріха II Благочестивого (син Св. Ядвиги і Генріха I) у битві на Легницькому (Доброму) полі (нім. Вальштатська битва) і загибелі самого князя 9 квітня 1241 місто було осаджено монголами, але не здалося. Легниця стала останнім пунктом просунення військ Батия на Захід.

Місто сильно постраждало під час Гуситських війн та тридцятирічної війни.

Після завершення правління князівської та королівської династії П'ястів, місто увійшло до складу Австрії 1675 року. У результаті першої Сілезької війни (1740—1742), місто в 1742 відійшло до Пруссії.

Під час семирічної війни 15 серпня 1760 року під Лігніцом (німецька назва міста) відбулась битва між військом прусського короля Фрідріха II та австрійцями в якій останні зазнали поразки.

У серпні 1813 році під командуванням Гебгарда Блюхера з'єднані російсько-прусські війська (Сілезьке військо) здобули перемогу при Кацбаху (німецька назва річки Качава) над французькими військами під командуванням Макдональда.

Легниця до 1919 та з 1938 по 1941 входила до складу прусської провінції Сілезія, а з 1919 по 1938 та з 1941 по 1945 до Нижньої Сілезії.

У 1945, Легниця, як і вся Сілезія була окупована радянською Червоною Армією та Армією Людовою, у ході Нижньо-Сілезького операції, як частина визволення Східної Німеччини. На той час велика частка німецького населення покинули місто, побоюючись помсти радянських військ, але багато хто повернувся після німецької капітуляції. Згідно з положеннями Ялтинської конференції та Потсдамської конференції, у 1945, місто як і Німецька Сілезія на схід від річок Одер і Нейсе була передана до Польщі.

З 1945 по 1984 у місті дислокувався штаб Північної групи військ, першим командувачем був Маршал Радянського Союзу Рокоссовський К. К. (29 травня 1945 — жовтень 1949). У Польщі Легницю називали «Малою Москвою».

З 1 червня 1975 по 31 грудня 1998, місто було центром Легницького воєводства. Після адміністративної реформи 1 вересня 1999 адміністративний центр Легницького повіту.

У 1990-х роках у місті відкрились філіали Вроцлавського Політехнічного університету, мовний колегіум, Вища професійна школа та інші.

Географія

Лігниця розміщена в Центральній Європі, у Нижній Сілезії, на північ від Судет.

У місті протікають 3 річки: Качава, Вержбяк та Чорна Вода.

Парки займають територію у 610 га, це 11 % від загальної площі міста. Перший парк, площею 50 га, було закладено в 1840 році.

Клімат

Місто одне з найтепліших у воєводстві, середня температура за рік становить +9,2 °C, середня сума опадів складає 520 мм на рік. Вегетаційний період становить 225 днів на рік, цей показник один з найдовших у країні, що має позитивний вплив на довкілля.

Клімат Легниці
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −2,1 −1 5,6 9,6 13,6 16,8 18,9 18,7 15,1 10,2 4,5 1 9,2
Норма опадів, мм 24 18 27 35 55 66 81 71 48 30 33 32 520
Джерело:

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[11][12]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 48922 9049 34973 4900
Жінки 54316 8396 32994 12926
Разом 103238 17445 67967 17826

Динаміка населення міста в 1939—2017 роках.

Економіка

Місто є центром польської мідної промисловості, тут розташовані три найбільші заводи з переробки міді.

У місті також діє Інститут кольорових металів, що складається з 3-х заводів з міделиварного; експериментальної металургії та експериментальної хімії та кафедри абразивів.

Найбільшу кількість співробітників (1300) використовує компанія Вінкельман — виробник водонагрівачів та комплектуючих для санітарно-гігієнічної промисловості та автомобільної промисловості.

Розвинуте сільськогосподарське виробництво.

Освіта

Загальноосвітні школи

У 1945 році в Легниці була заснована I середня загальна середня школа імені Т. Костюшка, а в 1948 році II середня школа. У 1960 році з Злоториї була перенесена середня школа з українською мовою навчання. Вона спочатку мала номер III і була поєднана з середньою школою з навчанням мовою іврит.

У 1962 році школа з українською мовою навчання, що стоїть на вулиці імені Тараса Шевченка, виокремилася і отримала назву «IV Загальноосвітній ліцей у Легниці»[13]. У школі працює багато художніх ансамблів, зокрема «Дикі бджоли», хор «Полонина», танцювальна група «Горицвіт», а також театральний гурток[14] У школі навчання відбувається в малих групах, існує співпраця з Вроцлавською політехнікою та школами в Україні[15].

Українці в Легниці

У місті діє Легницький відділ Об'єднання Українців у Польщі. Місто є місцем проведення українського фестивалю «Українські клімати»[16]

Відомі люди

Народжені в Легниці

Галерея
  • Замок П'ястів
  • Вежа
  • Дзвіниця замку П'ястів
  • Замок П'ястів
  • Ринок
  • Ліцей
  • Вулиця в центрі міста
  • Фонтан на ринку
  • Ринок
  • Костел
  • Каплиця
  • Кафедра Апостолів Петра та Павла
  • Фонтан Нептун

Див. також

Примітки
  1. Wyniki badań bieżących - Baza Demografia - Główny Urząd Statystyczny. 15 липня 2020. Процитовано demografia.stat.gov.pl.
  2. Орфографічний словник Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
  3. Легниця // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Zarządzenie Ministrów: Administracji Publicznej i Ziem Odzyskanych z dnia 7 maja 1946 r. (M.P. z 1946 r. nr 44, poz. 85). (пол.)
  5. Лігниця // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  6. Pruski dokument z roku 1750 ustalający urzędowe opłaty na Śląsku – „Wznowione powszechne taxae-stolae sporządzenie, Dla samowładnego Xięstwa Sląska, Podług ktorego tak Auszpurskiey Konfessyi iak Katoliccy Fararze, Kaznodzieie i Kuratusowie Zachowywać się powinni. Sub Dato z Berlina, d. 8. Augusti 1750”.
  7. Pierre Deschamps. Dictionnaire de géographie ancienne et moderne. Straubling & Müller, 1922.
  8. James Cowles Prichard. Researches Into the Physical History of Mankind. Sherwood, Gilbert, and Piper. London, 1841.
  9. Heinrich Adamy: Die Schlesischen Ortsnamen ihre Entstehung und Bedeutung. Breslau: Verlag von Priebotsch’s Buchhandlung, 1888, s. 8. (нім.)
  10. Georg Korn, Breslauer Urkundenbuch, Erster Theil, Breslau, Verlag von Wilhelm Gottlieb Korn 1870, s. 10.
  11. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  12. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  13. IV Загальноосвітній ліцей у Легниці. Монографія школи diasporiana.org.ua
  14. ЗАПРОШУЄМО до ліцею! Наше слово, № 13, 27.03.2011
  15. Українські школи в Польщі чекають Наш вибір 30.04.2013
  16. Парнікоза, Іван. Легниця м. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (україснька). М. Жарких. Процитовано 04.08.2020 р..

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Легниця

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.