Столипінський вагон

Столипінський вагон (вагонзак) — спеціальний вагон для перевезення засуджених у Російській імперії, СРСР та сучасній Росії[1].

Петро Столипін

У 1908 році звичайні товарні вагони були пристосовані для перевезення переселенців з Європейської Росії в Сибір. По імені ініціатора цього масового переселення, міністра царської Росії Столипіна, такі вагони стали називатися «столипінськими». Коли переселенська кампанія припинилася, «столипінські вагони» почали використовувати для перевезення засуджених[2].

Перевезення ув'язнених у вагонзаках у часи правління Сталіна докладно описано в художньому творі Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ»[3] і мемуарах Євгенії Гінзбург «Крутий маршрут»[4].

У сучасній Росії використовують «вагон спеціальний моделі ЦМВ 61-4500», котрий забезпечує розміщення 75 в'язнів у 3 малих і 5 великих камерах. Передбачено 8 місць для варти, 2 — для провідників[5].

Сучасний вагонзак

Сучасний вагон для перевезення засуджених є модифікацією стандартного пасажирського вагона.

Зовнішній вигляд всіх спеціальних вагонів – типовий, характерний для суцільнометалевих пасажирських вагонів. Кузов зварної конструкції, захищений теплоізоляцією, спирається на два візки і з'єднаний з ними замковими шкворнями, обладнаний перехідними майданчиками і буферами.

Вагон спеціальний моделі ЦМВ 61-4500 споруди 2004 року забезпечує розміщення 75 осіб спецконтингенту в 3 малих і 5 великих камер. Передбачено 10 службових місць: 8 – для варти, 2 – для провідників.

Купе варти обладнано двома нижніми диванами з рундуками, двома підйомними полицями другого ярусу, двома полками третього ярусу, столом і двома відкидними сходами.

Купе начальника варти обладнано нижнім диваном з рундуком, підйомної полицею другого ярусу, столом з тумбочкою, в яку вмонтований сейф для зброї і спецзасобів, настінним шафою для особистих справ спецконтигента, відкидним сидінням, шафкою для медикаментів, настінним бра, годинником, нумератором викличної і спеціальної сигналізації.

Сучасний вагон моделі ЦМВ 61-4500 відрізняється від попередніх модифікацій більшою комфортністю: поліпшеною вентиляцією повітря, наявністю кондиціонерів, газової плити, холодильника, мікрохвильової печі, душової кабіни для особового складу варти. Засуджені мають можливість користуватися гарячою водою для гідратації індивідуального раціону харчування.

У камерах встановлюються дивани першого ярусу, полиці з відкидними клапанами і полиці третього ярусу. Полиці камер виготовлені з важкогорючих деревних матеріалів.

Виробництво в Росії

Спецвагони такого типу зараз за певним замовленням виготовляються Тверьвагонзаводом.

Примітки

  1. Шефнер, Вадим Сергеевич (1 січня 2009). Сестра печали (рос.). Терра. ISBN 9785275019629.
  2. «Великий реформатор» без міфів. «Великий реформатор» без міфів. Процитовано 27 жовтня 2016.
  3. Частина II. Глава 1 «Кораблі Архіпелагу»
  4. Частина II. Глава 1 «Сьомий вагон»
  5. Модель 61-4495. www.tvz.ru. Процитовано 27 жовтня 2016.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.