Страусове перо звичайне
Страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris або Onoclea struthiopteris) — вид папоротей родини оноклеєвих (Onocleaceae). Граціозна декоративна рослина, яку вирощують у тінистих парках. Лікарська рослина. Рідкісний вид, що потребує охорони.
Страусове перо звичайне | |
---|---|
Страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris) | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Відділ: | Папоротеподібні (Polypodiophyta) |
Клас: | Папоротевидні (Polypodiopsida) |
Порядок: | Багатоніжкові (Polypodiales) |
Підпорядок: | Aspleniineae |
Родина: | Страусопері (Onocleaceae) |
Рід: | Страусове перо (Matteuccia) Tod. |
Вид: | Страусове перо звичайне (M. struthiopteris) |
Біноміальна назва | |
Matteuccia struthiopteris (L.) Tod. 1866 | |
Синоніми | |
Опис
Багаторічна рослина 60-170 см заввишки з товстим кореневищем і пучком диморфних листків. Вегетативні листки зелені, двічі перисті, з широко-довгастою гострою пластинкою. Спороносні листки бурі, перисті, менші за вегетативні, розвиваються всередині утвореної вегетативними листками лійки. Пера першого порядку у цих листків лінійні, цілокраї, майже циліндрично згорнуті. Соруси спочатку округлі, потім безперервні, розташовані на потовщеннях жилок, прикриті дуже опуклим, по краю розірваним покривальцем, що рано опадає[3].
Життєвий цикл
Під осінь у центрі розетки вегетативних листків розвиваються спеціальні листки, на яких у спорангіях утворюються спори[4]. Цілком ймовірно, що саме з ними пов'язане виникнення легенди про цвіт папороті[4]. Спороносять у другій половині літа — на початку осені.
Поширення та середовище існування
Вид поширений у Східній та Північній Європі, Північній Азії та Північній Америці[5]. В Україні трапляється в Карпатах, на Поліссі (зокрема на межі Рівненщини та Волині — в околицях с. Борбин, на Кременеччині — в Кременецькому ботанічному саду та в національному природному парку «Кременецькі гори»), а також у лісостепу.
Див. також
Одна з рідкісних рослин, яку можна побачити тільки на лісистих берегах річок, у тінистих лісах на багатих ґрунтах, у місцях, не порушених людиною. Росте у тінистих лісах, у вологих чагарниках та вільшняках, по вологих ярах. Рослина декоративна, широко культивується: це одна найпопулярніших папоротей, що використовуються в озеленені.
Практичне використання
Щільно накручені незрілі листя, які називаються рахіси, використовуються як варений овоч, і їх вважають делікатесом переважно у сільських районах північного сходу Північної Америки. Не рекомендують їсти сирі рахіси[6]. Пагони збирають по всій Японії ("когомі" по-японськи), де вони є делікатесом.[7]
Примітки
- Johnson, David M. (1993). Matteuccia struthiopteris var. pensylvanica. У Flora of North America Editorial Committee. Flora of North America. Flora of North America North of Mexico 2 (New York and Oxford: Oxford University Press).
- Elias, Thomas; Dykeman, Peter (1982). Edible Wild Plants. New York, NY: Sterling Publishing Co., Inc. с. 58. ISBN 978-1-4027-6715-9.
- Подсемейство кочедыжниковые (Athyrioideae) // Жизнь растений : В шести томах / Гл. ред. чл.-корр. АН СССР, проф. Ал. А. Фёдоров; под ред. проф. И. В. Грушвицкого и канд. биол. наук С. Г. Жилина. — Москва : Просвещение, 1978. — Т. 4: Мхи, плауны, хвощи, папоротники, голосеменные растения. — С. 232. — 300 000 прим.
- Гіпотеза походження легенди про цвіт папороті – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
- Кatо M., Iwatsuki К. Phytogeographic relationships of pteridophytes between temperate North America and Japan // Ann. Missouri Bot. Gard. — 1983. — Vol. 70, № 4. — P. 724—733.
- Bulletin #4198, Facts on Fiddleheads - Cooperative Extension Publications - University of Maine Cooperative Extension. Cooperative Extension Publications (амер.). Процитовано 22 листопада 2020.
- Let us go fiddlehead foragin', but carefully | The Japan Times Online. web.archive.org. 20 березня 2011. Процитовано 22 листопада 2020.
Посилання
- Страусник // Садові декоративні рослини / Олєйнікова О. М.. — Харків : «Веста», 2010. — С. 134.