Стрижавка (село)

Свідченням існування стоянки первісних людей, яка знаходилась на західній околиці села, на полі, що межує з селом Молочне (Тетіївський район) є виорані кам'яні сокири. За характером обробки каменю, просвердленим кісткою отвором для держаків на ретельно відшліфованій поверхні можна з певністю говорити, що це була стоянка часів неоліту або нової кам'яної доби. За археологічною хронологією це 40-30 тис.років до н. е.
Стрижавка вперше згадується в історичній літературі в ХІІІ ст.. Під час монголо-татарських набігів село було спалене і зруйноване, але з часом відродилося. За переказами назва села походить від прізвища братів Стрижаків, по іншій версії — від козака по імені Стриж, який оселився на нинішніх левадах на південній околиці села на початку ХVІІ ст. Балка захищена від вітрів, поросла лісками, а в ті далекі часи густий ліс був хорошим місцем для проживання, приховувалося житло від людоловів, яким був наповнений край в ті часи.

Можна, також з упевненістю сказати що жителі села брали участь у визвольній війні 1648—1654 р.р. та у повстанні «Коліївщина»; про яке є письмове підтвердження. Нині місцеві люди під час обробітку присадибних ділянок находять козацькі люльки та інші речі тих років[1].

Опис села ХІХ століття зустрічаємо в Похилевича: «село при речке Торчь, вь 6-ти верстахъ от Пятигорь и в 3-х от села Торчицы; окружена лесами и разбросана по горамъ, покрытымь садами и огородами. Принадлежить кь именіямь г. Липковскаго (см. Пятигоры). Жителей обоего пола 1060; земли 2492 десятины. Заводы: кирпичный, винокуренный и сахарный[2]. Вь прошлом веке Стрыжавка, еще не значительная деревня в лесахь, принадлежала кь Тетіевщине. Оть графа Островскаго она поступила кь Іоанну Закревскому (Ян-Непомуцен) и сыну его Юрію, потомь сестре сего, по мужу Ледуховской (Марія-Розалія (Maria Rozalia Zakrzewska h. Jastrzębiec), уроджена Закревська (1799 Тетирів -1863 Париж, монашка від 1859 року), дружина Юзефа-Захаріяша Лєдуховського), которая вь 1846 году продала Стрыжавку Генриху Осиповичу Липковскому; но 888 десятинь пріобретены крестьянами, по выкупному договору за 42,357 рублей. Церковь Михайловская, деревяная, 5-го класса; земли емееть 42 десятины сь хутором. Неизвестно кем построена. Кь Стрижавскому приходу причислена вь недавнее время деревня Плютенцы, лежащая при самомь селе Торчице и имеющая 220 душь жетелей обоего пола и 400 десятинь земли. Принадлежить Владиславу Діателовичу.[3].»

8.06.1918 у селі Стрижавка почали концентруватися невеликі партизанські загони, до яких прибували групи озброєних селян із сіл Янишівка, Логвин, Пархомівка, Жашків, Гостра Могила, П'ятигори, Плоске та інших для участі у повстанні проти гетьманської влади та німецьких окупантів[1].

При радянській владі село центр сільської ради. Населення — 920 чоловік. Сільраді підпорядковані села Веселе, Григорівська Слобода, Сухий Яр, Червоне. У Стрижавці міститься колгосп «Шлях до комунізму», земельний фонд якого 1783 га, в тому числі Орної землі — 1457 га. Напрям господарства — зерново-тваринницький, розвинуте городництво та баштаництво. Голову колгоспу О. Є. Горобцянагороджено орденом Жовтневої Революції. У Стрижавці є восьмирічна школа, клуб, бібліотека. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 85 жителів села нагороджені орденами і медалями. На околиці села діяв партизанський загін під командуванням Барашкова[4].

• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  ФАП
• 
  Ставок на річці Торц

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

1. (укр.) Л. Похилевич, Сказания о населенных местностях Киевской губернии, — К., 1864, ст. 450

2. (укр.) В. М. Кулаковський, Історія міст і сіл УРСР. Київська область;— К., 1971, ст. 618

3. (укр.) Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — Київ: Український пріоритет, 2012

• Топографическая карта Киевской области 1:100 000 (рос.)
• Strzyżawka 2). wieś nad rzeką Torczą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 485. (пол.)
• Історія села СТРИЖАВКА: відеосюжет до 95-річчя Ставищенського району (2018)