Стрижівська культура
Стрижівська культура — одна з культур шнурової кераміки бронзової доби. Названа від села Стрижів Грубешівського повіту, Холмщина)[1], поширена на Західній Волині й Холмщині.
Зайняття населення: хліборобство, скотарство, мисливство, рибальство; житла напівземлянкового типу, здебільше овальної форми; поховання в ямах і могилах.
Вироби з каменю (серед іншого й кам'яного знаряддя), рогу, кісток і бронзи (прикраси, бойові сокири); кераміка, декорована відтисками шнурів на верхній частині посуду.
Пам'ятки культури
- у Люблінському воєводстві: Краснистав, Рациборовице, Віроковице, Стрижів, Городок, Надоужний, Зосин,
- у Волинській області: Зимне, Вільхове, Валентинів, Торчин, Семаки, Великий Боратин, Ставок,
- у Рівненській області: Муравиця, Озліїв, Липа, Жорнів, Пересопниця, Стеблівка, Городок, Зозів-2, Великий Олексин, Забороль, Здовбиця.[2]
Примітки
- В джерелі Мацкевий Л. Г. Стжижовська культура // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 857. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5. — інше походження назви
- Археология Украинской СССР. Том 1 (російською). Київ: Наукова думка. 1985. с. 363.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.