Зимне

Селом протікає річка Луга.

Територія села багата на археологічні пам'ятки. Зокрема, в урочищі Зимненське городище досліджено два поселення доби міді (III тисячоліття до н. е.), де було виявлено численні залишки житлових споруд, знаряддя праці і предмети побуту. На цьому ж місці існувало поселення в добу заліза (IV—III століття до н. е.), а в VI—VIT століттях н. е.— ранньослов'янське городище з земляними і дерев'яними укріпленнями, яке пізніше було зруйноване кочовими племенами аварів.

Народною назвою села є Зімно, а жителів — землинці. Староукраїнськими назвами є форми: Зѣмьно (Земно), землиньци. Народні та давні форми свідчать про походження від кореня *zem- (земля): *Zemьno, *zemjinьci. Польським етимологічним відповідником є назва, яка використовувалася до 1939 року — Ziemno. Після входження до складу СРСР назва була хибно протрактована як похідна від слова «зима». Внаслідок цього серед радянських та українських з'явилися псевдоісторичні версії про розташування в селі зимової резиденції волинських князів, які явно суперечать як лінгвістичним даним, так і історіографії.[1][2]

Вперше Зимне згадується у 1450 році, колі князь Свидригайло надав село та довколишні села Немирі[3].

Великий князь Казимир Ягелончик своїм привілеєм підтвердив надання князя Свидригайла боярину Немирі, також села Бубнів, Марків Став, Будятичі, Тишковичі.

Селом проходила Львівська дорога — середньовічний тракт, що вів з міста Володимира до Львова.

У 1724 році князь Казимир Чорторийський (син кн. Михайла Юрія Чорторийського) продав «Зимненські маєтки» разом з Кропивщиною у селі польському шляхтичу — волинському каштеляну та володимирському старості Міхалові Геронімові Чацькому. Нащадки М. Г. Чацького володіли маєтком у Зимному принаймні до кінця ХІХ ст.

У 1906 році село Микулицької волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 5 верст, від волості 15. Дворів 87, мешканців 669[4].

Під час Другої світової війни село стало місцем польсько-українського протистояння. Зокрема, зберігся список із 13 українців, вбитих польською поліцією з весни 1943 р. до лютого 1944 р. (всі вони поховані на місцевому кладовищі)[5].

У серпні 2015 року село стало центром новоствореної Зимнівської сільської громади. До 14 серпня 2015 року — адміністративний центр Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області[6].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 868 осіб, з яких 406 чоловіків та 462 жінки[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 942 особи[8].

Зимненський монастир

• Зимненське городище — один з найбільш ранніх укріплених пунктів на землях слов'ян у період раннього середньовіччя (VI—IX століття).
• Зимненський Свято-Успенський Святогорський ставропігійний жіночий монастир — один з найдавніших в Україні, побудований при князі Володимирі Великому.

• Андрощук Володимир Іванович (нар. у Горичеві) — кінорежисер-документаліст, режисер-постановник 10-серійного історичного фільму «Час збирати каміння».
• Вавринюк Юрій Іванович (1963, Зимне) — український поет, публіцист, редактор журналу «Благовісник».
• Хомік Юрій Миколайович (1963—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• В. А. Католик. Зимне // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• В. Д. Баран. Зимне // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 357. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 617. (пол.) — S. 617. (пол.)
• dr Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu. — Kowel — Włodzimierz — Poryck, 1929. — Сz. 5. (пол.)

• Зи́мне // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.162

• Паспорт села Зимне
• Замки та храми України
• Святогорський Успенський монастир