Стричава
Стри́чава — село в Україні, у Великоберезнянському районі Закарпатської області. Населення — 192 чол. Центр сільської ради.
село Стричава | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район/міськрада | Великоберезнянський район |
Рада | Стричавська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA21100030080072298 |
Основні дані | |
Засноване | 1602 |
Населення | 192 |
Площа | 5 км² |
Густота населення | 24,85 осіб/км² |
Поштовий індекс | 89020 |
Телефонний код | +380 03135 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°57′43″ пн. ш. 22°29′29″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
378 м |
Водойми | річка Стричавка |
Відстань до обласного центру |
50 км |
Відстань до районного центру |
8 км |
Найближча залізнична станція | "Пороги" |
Відстань до залізничної станції |
3 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 89020, с.Стричава |
Карта | |
Стричава | |
Стричава | |
Мапа | |
Сучасна церква св. Великомученика Дмитра споруджена у 1840 році . Поряд розташована дзвіниця. У селі 70 будинків із них 50 жилих 16 не жилих 2 магазини 2 будинки державної власності. Також у 2012 році тут побудував свою творчу майстерню майстер оригінального малярства та пейзажу, лауреат Шевченківської премії — Анатолій Дмитрович Криволап. Також в селі є Школа І-ІІ ступеня. Село знаходитьса на кордоні з Словаччиною. Ще тут є літній відпочинок з Озером.
Історія
Село було засноване у 1602-році як Szticsava. Інші згадки: 1746- Sztrusava, 1773-Szticsava', 1913- Eszterág
У 1631 тут нараховувалися 18 родин, а за 60 років вже лише 16. Значно зменшилася кількість населення у 1715 . Тоді тут мешкали лише 6 родин. У ті часи на потічку працював водяний млин.
Церква св. великомученика Дмитра. 1840.
Назва села походить від слова «стригти» (овець). За легендою, село було в іншому місці, але там сталося лихо: невелика церква, що стояла в центрі села, провалилася під землю. Врятували лише один з трьох дзвонів, що донині висить у дзвіниці. Перелякані селяни переселилися на теперішнє місце. В 1751 р. згадують дерев'яну церкву св. Дмитра з двома дзвонами, забезпечену всіма образами.
Теперішня церква — невелика мурована споруда, досить цікава своїми наївними формами. З 1948 р. по 1950 р. церква була колгоспним складом, що завдало їй шкоди. Тоді ж зникло кілька давніх церковних книг. Поряд стоїть каркасна одноярусна дзвіниця з дерева, вкрита чотирисхилим дахом, та мурований хрест з 1920 p., який поставив Митер Пітковайз.
Село знаходитьса на кордоні з Словаччиною. Ще тут є літня відпочинкова зона з озером.
у 2012 році тут побудував свою творчу майстерню майстер оригінального малярства та пейзажу, лауреат Шевченківської премії — Анатолій Дмитрович Криволап.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 257 осіб, з яких 106 чоловіків та 151 жінка.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 244 особи.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,78 % |
російська | 0,81 % |
білоруська | 0,41 % |
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.