Струтинський Микола

Народився в США в місті Реймонт-Па в родині українського священика-емігранта з Калуського повіту. Початкову освіту здобув у США. На початку 1920-х років повернувся в Галичину та вступив до Львівського університету, який закінчив 1924 року, отримавши ступінь доктора правознавства. В університеті познайомився з Ольгою Лисько, дочкою священика з села Ракобовти, що навчалася на філософському факультеті. Одружилися вони в серпні 1924 року й оселилися в Ракобовтах поблизу Буська. Струтинський працював у Буську адвокатом.[1]

На початку 1930-х років він став одним з організаторів кооперативної гуртівні в Буську та молочарні у Ракобовтах. У грудні 1934 року Струтинський очолив філію товариства «Просвіта» в Буську. Наприкінці 1930-х років Струтинського було заарештовано польською владою та поміщено в концентраційний табір Береза Картузька, туди ж потрапив брат його дружини Лисько Зіновій. Звільнені в'язні були лише у вересні 1939 року з початком другої світової війни. Під час переслідувань радянською владою перебрався до німецької окупаційної зони в Грубешів, де згодом очолив «Український допомоговий комітет».[1]

Смертельно поранений 19 березня 1943 року в Грубешові внаслідок атаки поляків після невдалих перемовин про перемир'я, помер від ран 21 березня.[2] Разом з ним загинули помічники за допомоговим комітетом Михайло Новосад і Тимофій Стахурський. Невдовзі там же був вбитий полковник Яків Войнаровський.[3]

Тіло перевезене до Буська, де декілька сотень місцевих мешканців узяли участь у похороні. Некролог опублікувала газета «Львівські вісті». У радянський час могилу було зруйновано, в незалежній Україні віднайдено та відновлено.[1]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Микола Струтинський — адвокат, діяч «Просвіти». Біографічний нарис