Грубешів

Грубéшів (пол. Hrubieszów) — місто у східній Польщі, розташоване на річці Гучва, за 5 км від кордону з Україною. На мапах XVII—XVIII ст. і до 1802 р. місто називалося Рубешів (Rubieszów).

Грубешів
Hrubieszów
Герб Грубешева Прапор
Основні дані
50°49′ пн. ш. 23°53′ сх. д.
Країна  Польща
Регіон Люблінське воєводство
Столиця для Q11700244? (колишній муніципалітет)
Магдебурзьке право 1440
Площа 33,03 км²
Населення 18850 (2011)[1]
· густота 559 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 200 ± 1 м
Міста-побратими Володимир
Телефонний код (48) 84
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів LHR
GeoNames 770966
Поштові індекси 22-500
Міська влада
Вебсайт miasto.hrubieszow.pl
Мапа
 Грубешів у Вікісховищі

Адміністративний центр Грубешівського повіту Люблінського воєводства.

Історія
Український часопис "Голос Села" виходив в Грубешові у 1920 роки. Редактор-видавець Микола Ваврисевич.
Православна церква у Грубешеві
Бойовий Прапор Холмської Самооборони в Грубешові

Те, що на острові, оточеному рукавами Гучви, існувало давньоруське місто, підтверджується також знахідками кераміки, датованої ІХ-ХІІ ст., відкритими при церкві св. Миколая. Грубешів розташовувався в найбільш давньому домені Волинської землі — на території т.з. Червенських міст, імовірно, являючи собою поруч з розташованим кілька кілометрів на схід градом Волинь, один з найважливіших пунктів на торговому шляху з Русі до Завихосту і Кракова. Ще більше значення Грубешів отримав після знищення 1240 р. Волиня татарами.

У руських літописах під датою 1255 р. з'являється згадка про князя Данила Романовича, який вполював у цих околицях багато кабанів і, дякуючи Богові, молився тут до св. Миколи, напевне, у церкві, посвяченій йому: «Коли ж він їхав до [города] Грубешова, то убив шість вепрів: і сам ото він убив їх рогатиною три, а три — отроки його, і дав він м'яса воям на дорогу. Сам же він, помолившись святому Миколі, сказав воям своїм: „Якщо навіть будуть татари, хай не ввійде страх у серце ваше“. І вони сказали: „Бог нехай буде помічником тобі. Ми сповнимо повеління твоє“».

Імовірно, ця церква стояла на узвишші понад р. Гучвою, де пізніш збудували греко-католицьку церву св. Миколая. Грубешів входив до складу Галицько-Волинської держави.

Під пануванням галицько-волинських князів місто знаходилося до початку XIV ст. Остаточно Польща приєднала його 1388 р. 1400 р. місто отримало Магдебурзьке право. У 1498—1626 р. зазнало неодноразових руйнувань від татар. Розвиток міста гальмували татарські напади, втім, завдяки прихильності польської влади та привілеям місто відроджувалося. У XVII ст. хвиля визвольної війни Б. Хмельницького докотилася до Грубешова, зважаючи на що був дощенту зруйновний грубешівський замок.

Потім місто палили шведи під час потопу, зазнавало воно руйнувань і під час Північної війни. Станом на початок І світової війни місто входило до складу Конгресового королівства та потім було захоплено австро-угорськими військами[3].
Упродовж століть було центром українського життя у південно-східній Холмщині.

За переписом населення 1897 у Грубешівському повіті Люблинської губернії Російської імперії українською мовою розмовляли 60 413 осіб (з-поміж 101  392 жителів повіту), у Грубешеві — 2285 осіб (з-поміж 10 639 жителів міста).

У 1905 в Грубешеві вийшов перший номер українського часопису «Буг». У 1915 р. до Росії примусово вивезли населення православного обряду. В 1918 році Грубешів належав до Української Народної Республіки, але в листопаді 1918 року місто було включено до складу відродженої Польської держави.

В Грубешові виходив український часопис "Голос Села" у 1920-ті роки, видавець Микола Ваврисевич.

Розпорядженням Ради Міністрів 27 червня 1930 р. територію міста було значно розширено шляхом приєднання вилучених із ґміни Дяконів села Побережани, колоній Побережани Приватні, Маківщина, Михайлівка, Тересівка, Війтисіво, Славетин, Млин Паровий, Некучне і фільварку Антонівка[4].

У міжвоєнний період у Грубешеві проживало 47% євреїв, 42% поляків, 10% українців та інших національностей.

Друга світова війна розпочалась у Грубешові 14 вересня 1939 р., коли німці атакували місто з двох боків. 24 вересня 1939 року після двогодинного бою радянський 8-й стрілецький корпус зайняв місто, а в жовтні Грубешів був переданий німцям[5].

15 листопада 1939 року в місті був заснований український повітовий Союз Кооператив «Пробоєм».

Розпочалася тривала гітлерівська окупація, під час якої українсько-польські відносини набули різкого загострення[3].

Діяло товариство «Рідна хата». В Грубешові працювала філія Українського Центрального комітету під керівництвом адвоката Миколи Багринського, а пізніше Михайла Струтинського вбитого польським націоналістичним підпіллям. 16 червня 1942 року в Грубешові було створено перший відділ Української Самооборони на чолі з колишнім підполковником Армії УНР Яковом Гальчевським — Войнаровським, який складався з 20 чоловік і охороняв українські установи.

Також у місті діяв повітовий союз українських кооперативів «Пробоєм», яким керував колишній сотник УГА Іванів. Союз постачав товари членам кооперативу і видавав «Інформативний Бюлетень».

Була в Грубешеві Українська районна молочарня із млином, якою керував адвокат Галущак. У місті працювали курси для волосних секретарів, де викладалося aдміністративне право.

17 серпня 1941 року в Грубешові відбувся футбольний матч між українською командою «Червень» місцевого спортивного товариства і збірною командою німецьких військових частин. Футбольний поєдинок в Грубешові закінчився перемогою українців, з рахунком — 4:2.

1944 році замордований польським підпіллям український бурмістр Грубешова — Павлюк.

21 серпня 1944 року, залишений без бою Грубешів, займають відділи радянської армії. Виходить з підпілля і приймає владу в місті Повятова Делегатура уряду Речі Посполитої, який знаходився в Лондоні. До Грубешова приїжджають прийняти владу повноваженні представники Польського комітету національного визволення з Холма М. Олекса та А. Пилипчука.

Під час німецької окупації в часи Другої світової війни знищено близько 7 000 мешканців міста (50 %). Протягом 1942—1944 рр. польські шовіністи знищили в місті і на Грубешівщині близько 4 тис. осіб.

В ніч з 27 на 28 травня 1946 Грубешів був атакований силами УПА та ВІН, що стало одним з прикладів успішної співпраці між обома партизанськими угрупованнями та навело жах на комуністів.[3]

Виселення українців з Польщі до УРСР в 1944—1946 роках завершило полонізацію міста (за офіційними даними 1945—1946, для переселення з Грубешівському повіту на територію УРСР на облік узято 69 937 осіб (18 984 родини) — переселено 68 656 осіб (18 654 родини).

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 8938 1722 6349 867
Жінки 9912 1664 5977 2271
Разом 18850 3386 12326 3138

Культура

Щороку в Грубешеві відбуваються Надбужанські культурні зустрічі з участю ансамблів з України.

У місті діє регіональний музей.

Пам'ятки
Будинок УДК в Грубешеві, в якому розміщувався склад «Українська книгарня» на пл. Свободи (Plac Wolnosci) 7

У місті збереглася колись греко-католицька церква святого Миколая 1795—1828 рр., перероблена на костел святого Станіслава Костки. Біля неї — кам'яний надгробний хрест. У місті збереглася також православна Успенська церква часів російського панування на Холмщині (збудована в 1867—1875 рр. замість існуючої тут з XVI  ст. спочатку православної, а потім греко-католицької церкви з тою ж посвятою). Настоятелями цієї церкви були: сотник Армії УНР, о. Василь Ляшенко у 1944-47 рр., капелан Армії УНР о. Микола Костишин[7].

У місті збергіся будинок Українського допомогового комітету та складу українських книжок «Українська книгарня» часів другої світової війни на плаці Вольносці, 7[8].

Збереглися також об'єкти спільного нападу УПА-ВІН в травні 1946 р.[3]

Надзвичайно цінним для української історичної пам'яті є також цвинтар у Грубешеві.

Релігія

Нині у Грубешеві діє православна парафія з Успенською церквою (побудована 1873—1875 у русько-візантійському стилі, з 13-ма куполами, розписи інтер'єру здійснив 1936 О. Цикуцький). Також до 1875 діяла греко-католицька, а 1875—1918 — як православна церква св. Миколая (зведена 1795—1828 р. за проектом австрійського інженера Л. де Лосенау у стилях бароко і класицизму), — нині це римо-католицький костел святого Станіслава Костки. Храм св. Миколая з лампадою вічного вогню відомий з 1255 року, тут молився Данило Галицький.

З 2002 року в Грубешеві в костелі св. Станіслава перебуває чудотворна ікона Сокальської Богородиці.

Сучасність

У 2005 році відкрито газопровід Устилуг — Грубешів. Поблизу міста на автошляху 74 діє пункт пропуску через державний кордон Польщі з Україною Зосин — Устилуг.

У місті є залізнична станція.

Відомі особи
План цвинтаря в Грубешові. Фото 2020 р.

Уродженці

Грубешівські старости

Мешканці
  • Могила о. Миколи Костишина, капелана Армії УНР. Православна ділянка грубешівського цвинтаря. Фото 2020 р.
    Матвіїв Юліан-Микола Миколайович (18.01.1914, с. Білявці Бродівського р-ну Львівської обл. – 8.04.1953, м. Івано-Франківськ). З огляду на загрозу арешту органами НКВД на початку грудня 1939 р. разом із дружиною Любов Якубів нелегально перетнув кордон УРСР і оселився у м. Грубешів (Польща), де працював адвокатом. Рядовий поліцейський волосної (ґмінної) поліції в с. Крилові Грубешівського повіту (1.05.-06.1940). У липні 1940 р. закінчив тритижневу школу комендантів волосної поліції. Секретар Грубешівської окружної команди української допомогової поліції (07.1940-10.1941), в.о. коменданта окружної команди поліції в Грубешеві (осінь 1940). Член Грубешівського повітового проводу ОУН (1940-1941).

Поховані

В м. Грубешів знаходиться старий цвинтар, закладений перед 1788 р. На цвинтарі поховані українці греко-католики, а пізніше сполонізовані православні (калакути). Тут похований, зокрема, отець Онуфрій Козловський (1804-1854) – настоятель уніатської парафії у Грубешові. Народився у с. Майдан-Старий у родині духовного. Отримав швіцьку освіту в Щебрешині. Після цього поступив до греко-католицької семінарії у Холмі. Став священиком в 1827 р. Ще як студент став писарем консисторії в Холмі. Ці функції виконував 16 років. Був професором співу в дієцезіальній уніатській семінарії і почесним каноніком Холмської капітули. В 1845 р. став настоятелем греко-католицької парафії св. Миколая у Грубешові. Помер 25 грудня 1854 р. і був похований біля своєї матері Маріанни. Поховання знаходиться в кватері ІІ.

Цвинтар також має православну ділянку (кватера VII), яка згадується в 1859 р. На цій ділянці знаходяться поховання:

  • о. Василя Ляшенка (10.11.1890–11.07.1956), сотника Армії УНР, архітектора, вчителя, православного священика. На нагробку вказано, що о. Василь – уроженець Чернігівщини, був настоятелем парафії в Ментке (на нагробку Miękkie) в 1942-44 рр., в Грубешові 1944-47 рр., в'язень табору праці в Явожні, номер 2529, настоятель у Холмі 1949-1954, у Радомі 1954-56, в Кельцях – 1956 р. На нагробку вказано також, що його дружина Серафіма Ляшенко (1902-10.03.1944 р.) та дочка Мирослава Ляшенко (1939-10.03.1944 р.) загинули трагічною смертю 10.03.1944 р. і є мучениками Холмської землі (вбиті польським підпіллям). Координати поховання 50.795794, 023.907720;
  • о. Миколи Костишина (03.03.1892–10.06.1971), капелана Армії УНР. На нагробку вказано, що отець-канонік о. Микола Костишин був пробощем православної парафії у Грубешові. Разом з ним поховано його дружину Олександру Костишин (15.05.1893-24.04.1972 р.). Координати поховання 50.801391, 023.904683[7];

Міста-партнери

Грубешів на мапах
  • Грубешів на військовій німецькій мапі з 1916р
  • Грубешів в Холмській губернії. 1912
  • Грубешів на мапі польського військового географічного інституту 1933р.
  • Грубешів на окупаційній німецькій мапі з 1940 р.
  • Грубешів на мапі Генерального Штабу СРСР з 1977р.

Галерея
  • Українці на вулицях Грубешова 1940.08.
  • Грубешів.1931р.
  • Грубешів.1942.Зруйнована церква св. Миколи Чудотворця
  • Австрійські солдати біля церковних дзвонів з Грубешова, залишених російськими військами при відступі.1915
  • Грубешів. Греко-католицька церква, збудована 1795-1828рр.
  • Церква Успіння Діви Марії у Грубешові.1915
  • Грубешів. Кошари Ольвіопольского 7-го уланського полку. Свято полку 09.05.1909 - перенесення мощі Св. Миколи Чудотворця
  • Грубешів 1917, Церква військова св. Миколи Чудотворця.
  • Грубешів,1917. Церква військова Ольвіопольского 7-го уланського полку, збудована 1903-1905
  • Грубешів 1917, Військові кошари Ольвіопольского 7-го уланського полку збудовані 1903-1905
  • Грубешів 1917, Панорама міста з гірки греко-католицької церкви св.Миколи на кошари та церкву гарнізонну. Внизу тече річка Гучва.
  • Панорама Грубешова та річка Гучва.1917
  • Церква Успіння Божої Матері в Грубешові.1917
  • Грубешів 1917. Вулиця Проста та вид на церкву Успіння Божої Матері.
  • Грубешівський ринок 1917.
  • Вулиці Грубешова 1917
  • Грубешів 1936р. Музичний гурт Д.Новосада
  • Хор Олександра Самохваленка. Грубешів 1940 р.
  • Грубешів 1940-1944. Українська торгівельна школа
  • Грубешів, березень 1943, похорон вбитих поляками голови УДК М.Струтинського та командира Грубешівської української самооборони Я.Войнаровського
  • Українки в національному одязі на вулицях Грубешова.1940
  • Грубешів 1943р.3-клас учительської семінарії.1 ряд, ліворуч : Йосип Качор, Марія Кухарук, Ірина Шумейло, Неоніля Мазур, Евладія Волошиньска, N.N.,N.Кукелка, Володимир Бібик, Надія Осипчук, Олександр Самохваленко-вчитель, N.N., N.N.,N.Лесик,N.N.,Володимир Гуковський, Володимир Малиха, Володимир Гаврилюк, Микола Мисюта, 2 ряд, ліворуч:N.N.,Іван Борис, Іван Ващук, Ігор Лопатинський, Михайло Савинець, Олександр Попко, Віктор Савойко,N.Бжезіцький, Євген Голосинюк, Андрій Рибіцький,Юрій Самохваленко, Євграф Романюк, Євген Головацький.

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
  3. ГРУБЕШІВСЬКА АТАКА 1946 р. чи руйнування двобічного стереотипу | ХайВей. h.ua. Процитовано 17 червня 2016.
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 czerwca 1930 r. o zmianie granic miasta Hrubieszowa w powiecie hrubieszowskim, województwie lubelskiem. (пол.)
  5. В.Бешанов. Червоний бліцкриг
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  7. Парнікоза, Іван. Українські поховання на грубешівському цвинтарі. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 25.08.2020 р..
  8. Парнікоза, Іван (04.08.2018). Холм та Холмщина – прогулянка для українця. Частина 7. Місто українського відродження. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 04.08.18.
  9. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 158 с. — ISBN 966-8201-26-4
  10. Danilowiczowie (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)

Література

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.