Стульневе (село)

Село засноване з чернігівських хуторів у 1824 році і назване за прізвищем одного з перших поселенців. Пізніше тут поселились переселенці з Чернігівщини й Полтавщини. Село являло собою окрему поземельну общину і до 1877 року складало з с. Бегим Чокрак одне сільське товариство. Селянам села належало 2567 десятин «удобной» землі і 60 десятин «неудобной». До 1853 року в користуванні надільною землею практикувалося захоплення. У 1864 році в селі проживало в 82 дворах 514 осіб. До 1879 року жителі села були парафіянами Чернігівської парафії. А в 1879 році парафіянами було збудовано кам'яну церкву, з такою ж дзвіницею. Церкву було освячено 8 жовтня цього ж року на честь Успіння Божої Матері. Парафіянами цієї церкви були й жителі села Казанкувате. У кінці травня значна частина населення йшла на заробітки на косовицю в Крим і Мелітопольський повіт. На кінець XIX століття в селі проживало 1078 осіб.

Не початку XX століття в селі працювала 4-касна земська школа та 2-касна церковно-парафіяльна школа.

Частина жителів сала, переважно чоловіки, працювали робітниками на заводі Нейфельда в колонії Вальдгейм.

З початком імперіалістичної війни більшість чоловічого населення було забрано до війська, крім того існували інші військові повинності, які повинні були виконувати селяни.

У період громадянської війни в селі перебували й денікінці, унрівці, німці, врангелівці та махновці, які входили до складу червоних. Всі ці війська забирали хліб, коней, підводи, одяг, а також вояків до своїх військ. Стульневці служили і в війську білих, і в червоних, і в армії Махна. В цей період в селі створюється в 1918 році ревком на чолі з Стуленем К. М., а в кінці 1919 року організовано сільську раду на чолі з Серебровим Н.

У 1921 році в селі всі жителі, зазнали голодомору, майже 65 жителів села померло.

З 1924 по 1928 рік село Стульневе називалося Леніно.

У результаті кривавої боротьби з селянством 13 найкращих господарів було розкуркулено, частину заслано до Сибіру(Іванник І., Малій С.). Малія Г. А., Литовченка І., Козицького С., Доценко Г. Малія Г. вислали на 2 роки до місцевого виселку № 3. У селі було утворено сільгоспартіль ім. Горького в кінці 1929 року.

У голод 1932—1933 років стульневців врятувало те, що багато з них працювало на заготзерні, де можна було вкрасти зерна. У селі в голод померли Логвиненко І. та його син, Доценко Д., Торубалко І., Гришун С. (дитина), Стулень О., Голодний О., багато людей виїхало в місто, рятуючись від голоду. Не минули село й сталінські репресії.

А тим часом життя продовжувалось, завдяки напруженій праці та жорсткій експлуатації селян було досягнуто певних успіхів в господарстві, будувались ферми, колгосп обробляв 3600 га землі.

У культурному житті теж відбулися зміни. У 1930 році закрили церкву, а замість неї утворили клуб з бібліотекою. Працював медпункт і початкова трудова школа, яка в 1938 році була реорганізована в семирічку. З першого випуску семирічки з ЗО випускників 15 були хлопці, 14 з них пізніше воювали, а 8 були офіцерами.

На фронтах Німецько-радянської війни воювало 145 жителів села, 49 з них нагороджено орденами і медалями СРСР. На честь 85 загиблих земляків-воїнів в селі збудовано пам'ятник. В Стульневому знаходиться братська могила 44 радянських воїнів, які віддали життя в боях за звільнення села від німецько-нацистських загарбників.

42 стульневчан було забрано до рабської роботи в Німеччину, а 6 мирних жителів було замучено нацистами.

Після війни село відбудовувалося заново. В 80-х роках було збудовано нове приміщення школи, яка в кінці 80-х стала середньою. В 1950 році місцевий колгосп було об'єднано з колгоспами «Комсомолець» с. Кам'янка та «Комуніст» с. Молочне, об'єднаний колгосп називався колгоспом ім. Горького з центром у с. Стульневе.

А в 1959 році колгосп ім. Горького було об'єднано з колгоспом «Ленінський путь» с. Владівка, за об'єднаним колгоспом залишили назву ім. Горького, а центр перенесли в с. Владівка. Стульневе було бригадним селом. У 1958 році с. Стульневе було об'єднано з селом Молочним.

Наступний розділ колгоспів відбувся в 1970 році, коли колгосп ім. Горького розпався на два, один з них було утворено в с. Стульневе, він називався «Родина». За добросовісну працю 35 жителів села нагороджено орденами і медалями.

Станом на початок 2003 року у 272 дворах проживало 670 чоловік. На території села діє СВК «Родина», а близько 1000 га паїв селяни здали в оренду ВАТ «Владівське РТП», працює декілька фермерських господарств.

У селі функціонує загальноосвітня школа І-III ступенів, клуб, ФАП, пошта, декілька торгових точок.

Після ліквідації Чернігівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Бердянського району[3].