Стурдза Олександр Скарлатович
Олександр Скарлатович Стурдза (рум. Alexandru Scarlat Sturdza; нар. 18 грудня 1791, Ясси — пом. 13 травня 1854, Манзир) — історик-аматор, автор праць з релігійної та політичної проблематики, дипломат, благодійник.
Стурдза Олександр Скарлатович | |
---|---|
рум. Alexandru Scarlat Sturdza | |
| |
Народився |
18 грудня 1791 Ясси |
Помер |
13 травня 1854 (62 роки) Манзир, Тарутинський район |
Поховання | Одеса |
Підданство | Російська імперія |
Діяльність | дипломат, письменник |
Знання мов | російська[1] і Новогрецька |
Батько | Q18548236? |
Мати | Q105622510? |
Брати, сестри | Едлінг Роксандра Скарлатівна |
У шлюбі з | Mariya Chicherinad і Elisabeth Hufelandd |
Діти | Olga Obolenskayad і Mariya Gagarinad |
Життєпис
Народився 18 грудня 1791 в Яссах. Син молдовського боярина, що перейшов в підданство Російської імперії. Освіту отримав дома, пізніше слухав лекції в університетах Німеччини.
Від 1809 почав служити в російському Міністерстві закордонних справ, на основі архівних матеріалів складав нарис історії стосунків Російської імперії з Мальтійським орденом (1768—1802).
Служив в канцелярії армії П. Чічагова (1812), перебував на дипломатичній службі у Відні та Парижі, працював при Міністерстві народної освіти. За дорученням Олександра І для Ахенського конгресу (1818) склав записку «Про сучасний стан в Німеччині». У 1821 пішов у «безстрокову відпуску», мешкав у Одесі.
Під час Російсько-турецької війни 1828—1829 керував похідною канцелярією, а по закінченню війни остаточно оселився в Одесі. В «одеський період» свого життя він писав літературні, богословські, філософські твори, брав участь у боротьбі з чумою, займався благодійністю. Був одним з членів-засновників Одеського товариства історії та старожитностей. Його виступ на засідання присвяченому відкриттю цього товариства 25 квітня 1839 був опублікований «Одеським Вісником» (3 травня 1839). Тоді він повідомив, що в рамках товариства збирається зайнятися «описом монастирів, розташованих в Бессарабській області».
В останні роки свого життя зосередив свою діяльність на облаштування заснованої їм «Стурдзовської громади добросердних сестер». Помер О. Стурдза у містечку Манзир Бессарабської губернії (тепер — Тарутинський район) 13 травня 1854. Тіло його було перевезено до Одеси, де поховано у родинному склепі на цвинтарі-погості у Воскресенської церкви (тепер — Святої Марії Магдаліни). Із приходом радянської влади цвинтар було зруйновано (на початку 1920-х років), а склеп — спустошено.
В працях О. Стурдзи розглядалися питання історії кінця XVIII — ХІХ ст., зокрема, становище російської православної церкви, боротьба за визволення Греції, тощо. Так, в опублікованому на шпальтах «Одеського вісника» (9 грудня 1831) листі він виправив неточності у раніше опублікованому газетою некролозі Іоанну Каподістрії та подав додаткову інформацію про нього. Згодом О. Стурдза підготував біографічний нарис про І. Каподдістрію, який був опублікований у скороченому варіанті французькою і російською (в «Одеському альманасі» на 1840) та у повному варіанті вже після смерті автора в «Чтениях в обществе истории и древностей при российских при Московском ун-те» під назвою «Спогади про життя та діяння графа І. А. Каподістрії». Не зважаючи на назву, це були не спогади, а велика за обсягом історична праця, в якій біографія І. Каподістрії розглядалася на тлі міжнародних відносин та подій в Греції. Праця «Про долю православної церкви російської за царювання Олександра І», також опублікована після смерті О. Стурдзи, переважно складалася зі спогадів автора та його міркувань з богословської тематики. О. Стурдза був автором біографічних нарисів та спогадів про І. Інзова, М. Карамзіна, В. Жуковського та ін., значна частина яких була видана в Парижі після його смерті.
Праці
- Стурдза А., К издателю «Одесского вестника» // ОВ. — 1831. — 9 декабря (рос.)
- Стурдза А., Воспоминания о жизни и деяниях графа И. А. Каподистрии // Чтения в обществе истории и древностей российских при Московском университете. — 1864. — Кн.2;(рос.)
- Стурдза А., О судьбе православной церкви русской в царствование Александра І -го // Русская старина. — 1876 — Ч.1. (рос.)
Вшанування пам'яті
28 квітня 2016 року в Одесі, де довгий час жив Олександр Скарлатович, його ім'ям було названо колишній Третій Стахановський провулок.[2]
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Парк Ленинского комсомола в Одессе получил имя Савицкого, а Пионерская стала Академической. dumskaya.net (рос.). 28-04-2016.
Посилання
- Стурдза Олександр Скарлатович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 1005.
- Краеведческие чтения (рос.)
- Відомі греки Росії (рос.)
Література та джерела
- Диктиадис. Краткие сведения об А. С. Стурдзе // Чтения в обществе истории и древностей российских при Московском университете. — 1864. — Кн.2.
- Стурдза Александр Скарлатович // Русский биографический словарь под ред. А. А. Половцева. — СПб., 1909 — Т. [Смеловский — Суворина];
- Романюк В. П., Ершов Л. А., Быть, а не казаться: Александр Стурдза и его время. — К., 2004.
- Ясь О. В. Стурдза Олександр Скарлатович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 875. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.