Тарутинський район
Тарутинський район — колишня адміністративна одиниця, що розташовувалася на заході Одеської області (найбільший колишній район області за площею). Районний центр — Тарутине.
| Тарутинський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| ліквідована адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
 | |||||
| Район на карті регіону | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  СРСР ( УСРР),  Україна | ||||
| Область: |  Одеська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 5124700000 | ||||
| Утворений: | 1940 р. | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020 р.[1] | ||||
| Населення: | 39854 (на 1 липня 2020)[2] | ||||
| Площа: | 1874 км² | ||||
| Густота: | 22.2 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-4847 | ||||
| Поштові індекси: | 68500—68558 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | смт. Тарутине | ||||
| Селищні ради: | 4 | ||||
| Сільські ради: | 23 | ||||
| Смт: | 4 | ||||
| Села: | 47 | ||||
 | |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Тасмасис Олександр Іванович | ||||
| Голова РДА: | Орехівський Володимир Данилович[3] | ||||
| Вебсторінка: | Тарутинська РДА Тарутинська районна рада | ||||
| Адреса: | 68500, Одеська область, Тарутитський р-н, смт. Тарутине, вул. Широка, 1 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX[1].
Географія
Тарутинський район розташовувався на півночі південної частини Одеської області України. На сході межує з Саратським, з Арцизьким і Болградським районами — на півдні та південному заході відповідно. Решту району обмежує кордон з Молдовою.
 Молдова |
Молдова |
Саратський район |
| Молдова |
 |
Арцизький район |
| Болградський район | Арцизький район | Арцизький район |
Територією району протікають річки Киргиж-Китай, Аліяга, Когильник, Чага. Поблизу села Лісне розташовано ботанічний заказник державного значення Староманзирський, ландшафтний заказник місцевого значення Діброва Могилевська, ландшафтний заказник місцевого значення Діброва Манзирська.
Адміністративний устрій
Кількість рад:
- селищних — 4
- сільських — 23
Кількість населених пунктів:
- селищ міського типу — 4
- сіл — 47
Населення
Національний склад населення району за переписом 2001 року[4]
Етномовний склад населених пунктів району за переписом 2001 р. (рідна мова населення)[5]
| українська | російська | болгарська | молдовська | гагаузька | циганська | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Тарутинський район | 18,8 | 32,9 | 31,7 | 12,7 | 3,3 | 0,1 |
| смт Тарутине | 14,3 | 54,1 | 26,8 | 3,0 | 1,5 | - |
| смт Березине | 21,0 | 45,1 | 12,8 | 11,0 | 7,4 | 1,0 |
| смт Бородіно | 20,9 | 51,0 | 13,9 | 11,6 | 1,4 | - |
| смт Серпневе | 6,7 | 67,5 | 7,6 | 7,2 | 11,0 | - |
| с. Олександрівка | 84,3 | 11,3 | 0,2 | 3,6 | 0,6 | - |
| с. Весела Долина | 6,4 | 87,6 | 3,2 | 2,6 | - | - |
| с. Виноградівка | 4,9 | 2,5 | 89,1 | 1,9 | 1,5 | 0,1 |
| с. Вознесенка Друга | 29,9 | 7,8 | 44,2 | 10,8 | 6,8 | - |
| с. Благодатне | 86,8 | 13,2 | - | - | - | - |
| с. Кролівка | 3,4 | 11,2 | 73,0 | 11,2 | 1,1 | - |
| с. Скриванівка | 84,0 | 13,6 | - | 2,5 | - | - |
| с. Червоне | 6,2 | 5,2 | 76,4 | 4,0 | 8,1 | - |
| с. Вільне | 1,6 | 2,7 | 92,7 | 1,3 | 1,3 | 0,1 |
| с. Височанське | 94,0 | 2,6 | 0,4 | 2,7 | 0,2 | - |
| с. Ганнівка | 96,9 | 2,8 | - | 0,4 | - | - |
| с. Ганновка | 2,3 | 54,7 | 2,9 | 37,4 | 2,8 | - |
| с. Новоселовка | 6,5 | 13,6 | 0,7 | 79,4 | - | - |
| с. Євгенівка | 5,4 | 9,3 | 68,7 | 15,5 | 0,8 | - |
| с. Володимирівка | 1,2 | 6,8 | 88,5 | 1,6 | 1,6 | - |
| с. Рівне | 2,3 | 2,9 | 90,4 | 3,6 | 0,6 | - |
| с. Калачівка | 31,6 | 11,4 | 17,8 | 37,2 | 1,2 | 0,5 |
| с. Слобідка | 9,3 | 45,7 | 6,6 | 36,0 | 1,0 | - |
| с. Красне | 15,6 | 60,1 | 8,4 | 3,3 | 12,3 | - |
| с. Ламбровка | 8,4 | 61,4 | 12,7 | 16,4 | 1,0 | - |
| с. Лісне | 6,3 | 69,8 | 1,4 | 21,3 | 0,5 | - |
| с. Малоярославець Другий | 26,2 | 20,4 | 44,7 | 1,1 | 7,5 | - |
| с. Надрічне | 2,5 | 3,8 | 1,2 | 91,6 | 0,5 | - |
| с. Іванчанка | 2,4 | 1,6 | 0,7 | 91,5 | 0,9 | - |
| с. Миколаївка | 1,9 | 91,5 | 0,8 | 4,5 | 1,1 | - |
| с. Нове Тарутине | 46,1 | 22,5 | 12,2 | 17,0 | 0,9 | 0,5 |
| с. Булатівка | 16,7 | 66,7 | - | 16,7 | - | - |
| с. Новоукраїнка | 89,7 | 2,6 | 0,7 | 6,3 | 0,4 | - |
| с. Олексіївка | 28,9 | 2,2 | 38,9 | 28,9 | 1,1 | - |
| с. Підгірне | 1,8 | 51,2 | 29,8 | 15,5 | 0,6 | - |
| с. Плачинда | 72,9 | 2,9 | 4,3 | 20,0 | - | - |
| с. Зелена Долина | - | - | - | - | - | - |
| с. Перемога | 5,5 | 4,3 | 84,3 | 2,2 | 3,3 | - |
| с. Єлизаветівка | 3,0 | 8,5 | 82,0 | 4,1 | 1,6 | 0,3 |
| с. Роза | 18,9 | 2,2 | 78,9 | - | - | - |
| с. Петрівка | 88,1 | 3,6 | 1,9 | 6,0 | 0,2 | - |
| с. Жовтневе | 19,4 | 7,1 | 1,6 | 67,1 | 0,4 | - |
| с. Новосілка | 38,0 | 0,5 | 3,0 | 58,0 | 0,5 | - |
| с. Петросталь | 5,5 | 4,2 | 85,6 | 3,6 | 0,7 | - |
| с. Сухувате | 19,5 | 15,9 | 17,1 | 46,3 | 1,2 | - |
| с. Підгірне | 5,6 | 37,7 | 27,0 | 9,6 | 19,6 | - |
| с. Рівне | 3,1 | 4,0 | 90,5 | 1,2 | 1,0 | - |
| с. Лужанка | 4,5 | 20,6 | 66,9 | 1,4 | 6,4 | - |
| с. Юр'ївка | 10,6 | 17,2 | 46,8 | 25,3 | - | - |
| с. Богданівка | 3,8 | 7,0 | 85,4 | 3,2 | 0,2 | - |
| с. Єлізаветівка | 71,5 | 6,8 | 4,7 | 15,6 | 0,6 | 0,3 |
| с. Ярове | 2,8 | 2,5 | 91,3 | 1,8 | 0,3 | - |
| с. Малоярославець Перший | 17,6 | 37,8 | 4,5 | 38,6 | 1,3 | - |
Політика
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Тарутинського району було створено 40 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 43,81 % (проголосували 13 854 із 31 623 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 29,39 % (4 072 виборців); Сергій Тігіпко — 28,97 % (4 014 виборців), Юлія Тимошенко — 7,42 % (1 028 виборців), Михайло Добкін — 7,22 % (1 000 виборців), Василь Цушко — 5,93 % (822 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 3,39 %.[6]
Відомі уродженці
- Гохберг Ізраїль Цудикович (1928—2009) — ізраїльський математик, один із найбільших теоретиків у області функціонального аналізу.
- Лучіан Пінтіліе (1933) — румунський режисер театру і кіно, письменник, актор.
- Цинклер Володимир Борисович (1937—2016) — радянський молдавський футболіст і тренер, Заслужений тренер Молдавської РСР.
- Балтажи Микола Федорович (1956) — український дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України.
- Стоянов Юрій Миколайович (1957) — російський актор театру і кіно, Народний артист Російської Федерації (2001).
- Кіссе Антон Іванович (1958) — український політик, депутат Верховної Ради України IV, VII і VIII скликань, президент Асоціації болгар України.
- Цушко Василь Петрович (1963) — український політик, 7-й Міністр внутрішніх справ України, 20-й Міністр економіки України.
- Полторак Степан Тимофійович (1965) — український військовий діяч, 14-й Міністр оборони України, Генерал армії України.
- Гриневецький Сергій Рафаїлович (1957) — український політик, депутат Верховної Ради 3-го та 6-го скликань, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони, заступник співголови групи міжпарламентських зв'язків із Російською Федерацією, голова Одеської облдержадміністрації (1998—2005).
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Головне управління статистики в Одеській області. www.od.ukrstat.gov.ua. Процитовано 6 грудня 2020.
- Розпорядження Президента України від 25 січня 2020 року № 48/2020-рп «Про призначення В.Орехівського головою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області»
- Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
- Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
- ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 1 квітня 2016.
Посилання
- Тарутинський район // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Тарутинський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)