Едлінг Роксандра Скарлатівна

Герби родів Стурдза та Морузі

Роксандра Едлінг народилася у Константинополі 12 жовтня 1786 року. Її батько — Скарлат Стурдза, належав до давнього молдавського боярського роду Стурдз, генерал-майор і статський радник. Мати — Султана Морузі, із знатного грецького роду Морузі[3]. Невдовзі після підписання Ясського мирного договору, у 1792 році, родина емігрувала до Росії і оселилася у Санкт-Петербурзі[4].

Роксандра була третьою за віком і мала ще двох братів та двох сестер[5]. Життя в столиці було досить дорогим та складним для родини, тому батьки придбали маєток поблизу білоруського Могильова, де й виховувалися діти. Усі вони отримали гарну домашню освіту — в домі постійно мешкали кілька вчителів. 1801 року вся родина переїздить до Санкт-Петербургу, аби влаштувати службу старшого сина Констянтина та закінчити освіту молодших дітей[4].

1803 рік став трагічним для Стурдз — передчасно померла старша донька Смарагда та покінчив життя самогубством син Констянтин. Роксандра, тепер найстарша серед дітей, взяла на себе опіку над меншими, втішала та розраджувала батьків[5] і почала з'являтися при дворі імператора Олександра I, намагаючись здобути прихильність та визнання місцевої знаті[4]. Вона не відрізнялася вродою, але мала напрочуд гострий розум і чутливу душу[6].

	Вищість душі дорівнювала в ній вищості розуму Оригінальний текст (рос.) Превосходство души равнялось в ней превосходству ума
— Ф. Ф. Вігель

Олександр Скарлатович Стурдза

З часом Роксандра отримала місце фрейліни дружини імператора Єлизавети Олексіївни і влітку 1811 переїхала до Літнього палацу на Кам'яному острові, де зайнялася питаннями зовнішньої політики. У 1812 році, її батько Скарлат Стурдза був призначений губернатором Бессарабської області, що була приєднана до Російської імперії за Бухарестським мирним договором. А брат Олександр, працюючи в Міністерстві закордонних справ, також у справах переїхав до Бессарабії. Мати повернулася до родинного маєтку в селі[4][5].

1813 року імператриця Єлизавета виїхала до Німеччини. Роксандра супроводжувала її у поїздці і провела з нею за кордоном три роки. Разом з царською родиною, була також присутня на Віденському конгресі 1815 року[4]. У Веймарі Роксандра познайомилася з графом Альбертом Каетаном Едлінгом, обер-гофмейстером Саксен-Веймарського двору[6], і у 1816 вийшла за нього заміж, залишивши службу при дворі[7].

Після подорожі Південною Німеччиною та Італією, у 1819 подружжя повернулося до Санкт-Петербургу. Олександр I подарував Роксандрі Скарлатівні землі біля Бендер в Бессарабії[7], де Едлінги остаточно й оселилися у 1822 році[4]. Тут вони заснували маєток та поселення Манзир. Займалися вівцеводством, землеробством і виноградарством, не маючи кріпаків і залучаючи, виключно, найманих вільних робітників. На їхніх землях застосовувалося штучне орошення. Було збудовано церкву, училище та шпиталь[8].

Едлінги займалися благодійною діяльністю. Підтримували та надавали прихисток представникам різних національностей, що опинилися у цих землях — молдованам, грекам, німцям, болгарам, росіянам. Активно допомагали здолати епідемії чуми та холери у 1829—1830 роках[8]. Також час від часу мешкали в Одесі, у їхньому домі часто гостював Олександр Пушкін. Роксандра Скарлатівна активно підтримувала грецький визвольний рух — етерійців. Організувала викуп із турецького полону кількох тисяч греків[7].

На початку 1830-х років, з ініціативи Роксандри Едлінг та графині Єлизавети Воронцової, в Одесі було засновано Жіноче благодійне товариство зневаги бідних, котре здійснювало збір коштів для нуждених, проводило благодійні концерти, бали та спектаклі. Ними було збудовано перші в місті сиротинці та будинки для інвалідів[7]. 1834 року товариство видало альманах «Подарунок бідним» (рос. Подарок бедным), до якого увійшли твори Олександра Стурдзи, Івана Киреєвського, Василя Жуковського, Семена Раїча та інших[9]. Разом з братом Олександром, Роксандра Скарлатівна сприяла заснуванню Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастира[3].

Архівне зображення храму Воскресіння Христового в Одесі

1841 року помер чоловік Роксандри Скарлатівни, а в 1843 тяжко захворіла й вона сама, провівши останні роки життя в Манзирі та Одесі. Померла Роксандра Едлінг 16 січня 1844 року, в Одесі[8], заповівши більшу частину своєї власності на благодійні потреби[10]. Маєток Манзир вона залишила у спадок племінникові Олександру, синові Олександра Стурдзи[8]. За бажанням Роксандри Скарлатівни, її було поховано на Воскресенському кладовищі в Одесі[7], а поряд з могилою, у 1846 році, за проектом Франца Моранді, збудовано храм Воскресіння Христового[8]. У 1930-х роках кладовище було знищено, а в храмі розміщено один із корпусів будинку відпочинку «Червоні зорі»[7]. 1995 року церкву було повернено Одеській єпархії, храм відновлено і в 1997 освячено на честь святої Марії Магдалини, відтоді це — діючий Храм святої рівноапостольної Марії Магдалини[11].