Субботін Клавдій Петрович

Клавдій Петрович Субботін (31 березня 1904(19040331), селище Сімського заводу Уфимського повіту Уфимської губернії, тепер місто Сім Челябінської області, Російська Федерація 21 липня 1980, місто Москва, Російська Федерація) радянський діяч, народний комісар заготівель СРСР, голова Воронезького і Тульського облвиконкомів. Депутат Верховної ради СРСР 2—3-го скликань.

Субботін Клавдій Петрович
рос. Клавдий Петрович Субботин
Народився 31 березня 1904(1904-03-31)
Сім, Сімська волостьd, Уфимський повітd, Уфимська губернія, Російська імперія
Помер 21 липня 1980(1980-07-21) (76 років)
Москва, СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в родині робітника. З травня 1916 до травня 1917 року — розсильний, телефоніст, з травня 1917 до серпня 1922 року — учень слюсаря, слюсар Сімського металургійного заводу. У 1919 році вступив до комсомолу.

У серпні 1922 — липні 1925 року — слухач Уральського робітничого факультету в Свердловську.

У серпні 1925 — січні 1926 року — секретар заводського комітету комсомолу, з січня до серпня 1926 року — завідувач робітничого клубу Сімського заводу сільськогосподарського машинобудування.

Член ВКП(б) з червня 1926 року.

У серпні 1926 — серпні 1927 року — відповідальний секретар Мін'ярського районного комітету ВЛКСМ Златоустівського округу Уральської області.

У серпні 1927 — вересні 1928 року — інструктор і представник Златоустівського окружного комітету ВЛКСМ в окружному бюро профспілок. У вересні 1928 — жовтні 1929 року — член президії і завідувач відділу культурно-просвітницької роботи Златоустівського окружного бюро профспілок.

У жовтні 1929 — червні 1930 року — відповідальний секретар партійного комітету Бакальських копалень Златоустівського округу Уральської області.

У червні 1930 — грудні 1932 року — слухач інституту підготовки кадрів при Інституті Червоної професури в Москві.

У грудні 1932 — серпні 1933 року — завідувач відділу культурно-просвітницької роботи партійного комітету Донецького металургійного заводу в місті Сталіно.

У серпні 1933 — січні 1934 року — завідувач відділу культурно-просвітницької роботи партійного комітету; в січні — грудні 1934 року — завідувач багатотиражної газети шахти № 8 Будьоннівського рудоуправління Донецької області. У грудні 1934 — серпні 1935 року — партійний організатор шахти № 8 Будьоннівського рудоуправління Донецької області.

У серпні 1935 — березні 1938 року — студент економічного факультету Інституту Червоної професури в Москві, закінчив два курси.

У жовтні — листопаді 1937 року — інструктор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

У березні — червні 1938 року — завідувач промислового відділу Воронезького обласного комітету ВКП(б).

У червні 1938 — серпні 1939 року — голова виконавчого комітету Воронезької обласної ради депутатів трудящих.

У серпні 1939 — квітні 1940 року — заступник, у квітні 1940 — 5 липня 1941 року — 1-й заступник народного комісара заготівель СРСР.

5 липня 1941 — 2 вересня 1944 року — народний комісар заготівель СРСР.

2 вересня 1944 — січень 1946 року — заступник народного комісара заготівель СРСР.

У січні 1946 — серпні 1952 року — голова виконавчого комітету Тульської обласної ради депутатів трудящих.

У серпні 1952 — липні 1954 року — заступник голови правління Центральної спілки споживчих товариств СРСР із заготівель. У липні 1954 — жовтні 1956 року — заступник голови правління — начальник Головного управління постачання Центральної спілки споживчих товариств СРСР. У жовтні 1956 — серпні 1958 року — начальник Управління капітального будівництва Центральної спілки споживчих товариств СРСР.

У серпні 1958 — грудні 1959 року — заступник начальника управління постачання та збуту Головного управління трудових резервів при Раді міністрів СРСР.

У грудні 1959 — вересні 1967 року — начальник управління матеріально-технічного постачання Головного управління професійно-технічної освіти при Раді міністрів РРФСР.

З вересня 1967 року — персональний пенсіонер союзного значення. З лютого 1968 до вересня 1971 року — старший інженер Державного комітету Ради міністрів СРСР із професійно-технічної освіти.

З вересня 1971 року — на пенсії в Москві. Помер 21 липня 1980 року в Москві.

Нагороди

Джерела

Примітки

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.