Сукарно
Сукарно (індонез. Sukarno, до 1972 року за тодішніми правилами індонезійської мови індонез. Soekarno, при народженні індонез. Kusno Sosrodihardjo, через те, що став ісламістом, іноді додавав до свого індонезійського імені мусульманське Ахмед; 6 червня 1901—21 червня 1970) — президент Індонезії в 1945-1967 роках. Один із засновників Індонезійської Національної партії і вважається одним з основоположників індонезійського націоналізму. Неодноразово піддавався переслідуванням з боку голландської колоніальної влади, в 1929 вперше арештований і засуджений до тюремного терміну, провівши з наступних 15 років 13 у вигнанні або за ґратами.
| Сукарно Sukarno | ||
|---|---|---|
| індонез. Sukarno | ||
 Сукарно Sukarno | ||
| 1-ий президент Індонезії | ||
| 18 серпня 1945 — 12 березня 1967 | ||
| Наступник | Сухарто | |
| Народився |
6 червня 1901 Сурабая | |
| Помер |
21 червня 1970 (69 років) Джакарта | |
| Похований | Soekarno Cemeteryd | |
| Відомий як | політик | |
| Країна | Індонезія | |
| Освіта | Technische Hoogeschool te Bandoengd (1926)[1] | |
| Політична партія | Національна партія Індонезії | |
| Батько | Soekemi Sosrodihardjod | |
| Мати | Ida Ayu Nyoman Raid | |
| У шлюбі з | Утарі, Інггід Гарнасіх, Фатмаваті, та ін. | |
| Діти | Guntur Soekarnoputrad, Мегаваті Сукарнопутрі, Taufan Sukarnoputrad, Sukmawati Soekarnoputrid, Guruh Sukarnoputrad, Rachmawati Sukarnoputrid, Bayu Sukarnoputrad, Totok Suryawand, Kartika Sari Dewi Soekarnod і Ayu Gembirowatid | |
| Професія | політик | |
| Релігія | іслам | |
| Нагороди |
| |
| Підпис |
 | |
Життєпис
Народився Сукарно 6 червня 1901 року в сім'ї вчителя. Юний Сукарно вступив до руху «Союз ісламу» і чотири роки прожив у будинку лідера руху Чокроаміното. Там він одружився з 14-річною дочкою лідера Утар. 4 липня 1927 року Сукарно та його прихильники створили «Національну партію Індонезії» (НПІ), яка завдяки політиці лідера та гаслу єдності «націоналізму, ісламізму, марксизму» швидко збільшувалася та набувала популярності. Сукарно тоді сказав: «Корабель, який приведе нас до вільної Індонезії — це корабель єдності». Метою партії було здобуття незалежності Індонезії, а засобами її досягнення — не співробітництво з колоніальною владою та масові дії. Сукарно був переконаний, що досягти незалежності можна легальним шляхом.
У 1929 році Сукарно опинився за ґратами, де він перебував до 1931 року. Навіть у в'язниці він залишався найавторитетнішим лідером індонезійського національного руху та значно збільшив свою популярність серед населення.
У період японської окупації Індонезії Сукарно співпрацював з японською адміністрацією. 7 серпня 1945 року японська військова адміністрація санкціонувала створення «Комітету підготовки незалежності» (КПН) на чолі з Сукарно. Головними завданнями «Комітету підготовки незалежності» були: розробка проекту конституції, створення нового адміністративного розподілу держави, затвердження складу вищих органів влади.
Після відновлення голландської адміністрації очолив військові дії проти неї, що завершилися проголошенням незалежності країни. Більше 20 років очолював країну на посаді президента. У 1950-х роках Сукарно пішов на зближення з СРСР та Китаєм.
Сукарно був зміщений під тиском армії у 1967 році, після чого президентом країни став Сухарто.
Література
- П. Ігнатьєв. Сукарно Ахмед // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- В. Головченко. Сукарно Ахмед // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.698 ISBN 978-966-611-818-2