Супутники Марса
Супутники Марса — два природні супутники — Фобос і Деймос, що обертаються навколо планети Марс.
| Супутники Марса | |
 | |
| Батьківське небесне тіло | Марс |
|---|---|
 Супутники Марса у Вікісховищі | |
Обидва супутника обертаються навколо своїх осей з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди обернені до планети одним боком. Припливна дія Марса поступово сповільнює рух Фобоса, що врешті-решт призведе до падіння супутника на Марс, або його руйнування при досягненні межі Роша. Деймос, навпаки, повільно віддаляється від Марса.
Історія
Після відкриття Галілеєм у 1610 4 супутників Юпітера астрономи вважали, що кількість супутників зростає вдвічі при переході до більш далекої планети Сонячної системи. Оскільки у Землі був відомий один супутник — Місяць, а у Юпітера — 4, вважалося, що у Марса повинно бути 2 супутники. Дивним чином ця безпідставна з наукової точки зору гіпотеза справдилася.
Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер у 1610. У спробах розшифрувати анаграму Галілея про кільця Сатурна («Найвищу планету потрійною спостерігаю») Кеплер вирішив, що Галілей виявив супутники Марса.
У 1643 монах-капуцин Антон Марія Ширл стверджував, що бачив «марсіанські місяці».
У 1727 Джонатан Свіфт у «Мандрах Гуллівера» описав два маленьких супутники Марса, які були відомі астрономам острова Лапута. Вони оберталися навколо Марса за 10 і 21,5 годин. Про ці ж супутники в 1750 згадав Вольтер у романі «Мікромегас».
10 липня 1744 року німецький капітан Кіндерман повідомив, що обчислив орбітальний період марсіанського супутника, котрий дорівнював 59 годинам 50 хвилинам і 6 секундам.
У 1877 року американській астроном Асаф Холл, працюючи у військово-морський обсерваторії США з найбільшим у світі 26-дюймовим рефрактором Кларка, нарешті виявив Фобос та Деймос — два маленьких супутники Марса. Їх орбітальні періоди виявились близькими до періодів, які передбачав Свіфт за 150 років до того. Їх названо на честь давньогрецьких міфологічних богів, супутників Марса та війни — Фобоса (Страх) та Деймоса (Жах).
Джерела
Литература
- Бурба Г. Приёмный сын Марса // Вокруг света. — Молодая гвардия, 2011. — № 10.
- Силкин Б. И. В мире множества лун. — 150000 прим.