Деймос (супутник)

Деймос (грец. Δείμος «жах») — менший і віддаленіший з двох супутників Марса. Найбільший розмір — 15 км[6], форма неправильна. Відкритий Асафом Холлом 12 серпня 1877 року; названий на честь Деймоса — персоніфікації жаху в давньогрецької міфології, сина й супутника Ареса. Як і Фобос, завжди повернутий до Марса одним боком. Вважається, що Деймос є захопленим астероїдом із головного поясу.

Деймос
Знімок апарата Mars Reconnaissance Orbiter
Відкриття
Відкривач Асаф Голл
Дата відкриття 12 серпня 1877
Названа на честь Дейм
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 23 463,2 км[1]
(6,92 радіусів Марса)
Перицентр 23 455,5 км
Апоцентр 23 470,9 км
Ексцентриситет 0,00033[1]
Орбітальний період 1,263 діб[1]
(30,312 годин)
Середня орбітальна швидкість 1,3513 км/с[2]
Є супутником Марса
Фізичні характеристики
Розміри 15 км × 12,2 км × 11 км[3]
Середній радіус 6,2 ± 0,18 км[4]
Маса 1,4762×1015 кг[2]
Середня густина 1,471 ± 0,166 г/см³[4]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,003 м/с²[2]
Друга космічна швидкість 5,556 м/с[2]
Період обертання синхронний[1]
Нахил осі 0,93° (до екватора Марса)
1,791° (до локальної площини Лапласа)[1]
27,58° (до екліптики)
Альбедо 0,068 ± 0,007[4]
Температура ≈233 K
Видима зоряна величина 12.4[5]
Стандартна зоряна величина 12.89
 Деймос у Вікісховищі

Поверхня Деймоса червонувата[7] й дуже темна, її коефіцієнт відбиття становить всього 7 відсотків — приблизно вдвічі менше, ніж у поверхні Місяця[8]. Ці факти й низька середня густина супутника (близько 1,5 грам на кубічний сантиметр) вказують, що Деймос подібний за складом до астероїдів типу D, що містять вуглець та кригу[7]. Через малу масу Деймоса його гравітація дуже слабка — друга космічна швидкість на поверхні складає лише 20 км/год (близько 5 м/с).

Деталі рельєфу

Поверхня Деймоса набагато більш гладенька, ніж у Фобоса, бо більшість кратерів покрита тонкозернистим реголітом. Там нема й притаманних Фобосу борозен. Ймовірно, частина речовини, викинутої при ударах метеоритів, довго залишалася на орбіті навколо супутника, поступово осаджуючись і приховуючи нерівності рельєфу. Товщина цього шару може досягати 100 метрів[6].

Станом на 2019 рік на Деймосі тільки дві деталі поверхні мають власні імена. Це кратери Свіфт (діаметром 1 км) і Вольтер (1,9 км). Вони названі на честь письменників (Джонатана Свіфта й Вольтера), які передбачили існування в Марса двох супутників ще до їхнього відкриття. Обидва кратери отримали назви у 1973 році[9][10].

Пророкування про два супутники

Припущення про існування в Марса двох супутників висловив Йоганн Кеплер у 1610 році. Він міркував, виходячи з таких посилів: якщо в Землі є один супутник, а в Юпітера — 4, то кількість супутників зростає в геометричній прогресії. За цією логікою у Марса повинно бути 2 супутника.

У третій частині розділу 3 «Мандрів Гулівера» (1726) Джонатана Свіфта, яка описує летючий острів Лапута, говориться, що астрономи Лапути відкрили два супутники Марса на орбітах, рівних 3 і 5 діаметрам Марса з періодами обертання відповідно 10 і 21,5 годин. Реально Фобос і Деймос перебувають на відстані 1,4 і 3,5 діаметра Марса від центру планети, а їх періоди — 7,6 і 30,3 години.

Орбіти Фобоса і Деймоса (відносні розміри збережено)
Деймос: мозаїка знімків «Вікінгів»
Поверхня зблизька (ділянка розміром 1,2×1,5 км)
Найменовані кратери

Примітки
  1. Planetary Satellite Mean Orbital Parameters: Satellites of Mars. JPL (by Caltech). NASA. 2013-Aug-23. Процитовано 16 жовтня 2018. (англ.)
  2. Mars: Moons: Deimos. NASA Solar System Exploration. 16 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018. (англ.)
  3. Deimos. Процитовано 6 червня 2014. (англ.)
  4. Planetary Satellite Physical Parameters. Jet Propulsion Laboratory (Solar System Dynamics). 13 липня 2006. Процитовано 29 січня 2008. (англ.)
  5. Mars' Moons(англ.)
  6. Deimos. NASA.(англ.)
  7. Views of Phobos and Deimos. NASA. 27.11.2007. Архів оригіналу за 04.05.2016.
  8. Deimos (MOON OF MARS) / Encyclopaedia Britannica (англ.)
  9. Deimos. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  10. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.