Сурини (родина)
Сурини (пол. Suryny) — давній український шляхетський рід, який панував на землях Київщини. Сповідували католицизм і православ'я.
Один із пагорбів над Кам'янкою у Житомирі має назву Сурина гора.
Маєтки
У XVI столітті володіли маєтками: Білі Береги над Прип’ятю, Гаврилівці в Київському повіті, Варевичі, Іллінці та частками земель у Соколовичах, Гуничах і Раківщині в Овруцькому повіті.
А в XVII столітті в родини були наступні села: Бабиничі, Виступовичі, Гажин, Годотемль, Жерев, Кузьмичі, Покалів , Раківщина та Татариновичі.
У першій половині XVIII століття за ними залишався Гостомель та вже у 1789 року був у власності Станіслава Прушинського.
У XIX столітті Суринам належали частини земель у Браталів та Волосів в Житомирському повіті, а також хутір Людвиківка в Бердичівському повіті Київської губернії.
Герб
Немиря та Станіслав Сурини в своїх печатках використовували М-родібний родовий знак з'єднаний стовпом із півмісяцем рогами догори.
Відомі представники
Павло Сурин Путятич — дворянин господарський, дружина Духна з Волчкевичів, дідичка Варевичів
- Немиря — бирчий київський
- Андрій (пом. після 1581)
- Гордій (пом. до 1598) — у шлюбі з Марушою Остафівною Ружинською
- Олена (Гелена) — дружина Миколая Стефановича Стецька
- Станіслав (Стась) — у 1547 році отримав від польського короля на два роки замок Чорнобиль
- Гарасим (пом. 1613) — київський земський підсудок (1597—1613 рр.). Від дружини ? Солтанівни отримав на посаг землі Овруцького повіту: Годотемль, Виступовичі, Гажин, Кузьмичі. Пізніше придбав Покалів
- Іван (пом. до 1613)
- Петро — власник села Виступовичі та Раківщина
- Василь (пом. до 1613)
- Адам — опікун синів Олени та Миколая Стецьких. Власник Годотемля.
- Мартин — писар гродський мсиславський (1632)
- Степан
- Флоріан
- Фавстин
- Яків (Якоб) — одружений із Катериною Петжан (пол. Katarzyna Petrzan)
- Адольф-Йосип-Калясантій (пом. 1889, Житомир) — у 1833 році внесений до книги дворян Волинської губернії. Власник частини Волосова, губернський секретар. Був одружений 1844 року із Луцією Сташкевич (пол. Lucyna Staszkiewicz), пізніше із Доміцелією Келіус.
- Антон-Норберт — провізор у містечку Червоне
- Роман (1887) — 1939 року заарештований у місті Вовковиськ як соціально небезпечний елемент. Відбув 8 років таборів у Караганді.
- Роман-Адольф
- Олександр (1847)
- Феліціяна (1849)
- Марія — дружина Грабовського
- Іоанна — дружина Подгорського
- Марія — дружина Бржостовського
- Антон-Норберт — провізор у містечку Червоне
- Миколай-Іван — у 1833 році внесений до книги дворян Волинської губернії
- Адольф-Йосип-Калясантій (пом. 1889, Житомир) — у 1833 році внесений до книги дворян Волинської губернії. Власник частини Волосова, губернський секретар. Був одружений 1844 року із Луцією Сташкевич (пол. Lucyna Staszkiewicz), пізніше із Доміцелією Келіус.
- Яків (Якоб) — одружений із Катериною Петжан (пол. Katarzyna Petrzan)
- Фавстин
- Флоріан
- Степан
- Мартин — писар гродський мсиславський (1632)
- Адам — опікун синів Олени та Миколая Стецьких. Власник Годотемля.
- Андрій (пом. 1619) — київський гродський писар (1600—1606 рр.), власник сіл Бабиничі та Жерев. У шлюбі з Ганною Бережецькою
- Олександр — власник Виступовичів та Гажина. У шлюбі з Олександрою Іванівною Лозкою. У 1631 році його маєток був у заставі Корчевським.
- Миколай — власник Татариновичів
- Рафаїл — прийняв духовний сан та відмовився від володінь
- Іван — власник сіл Жерев та Бабиничі (пізніше їх придбав Ян Ростковський)
- Іван (пом. до 1613)
- Потій (пом. 1595) — продав у 1582 році частку Соколовичів Кмітам
- Гарасим (пом. 1613) — київський земський підсудок (1597—1613 рр.). Від дружини ? Солтанівни отримав на посаг землі Овруцького повіту: Годотемль, Виступовичі, Гажин, Кузьмичі. Пізніше придбав Покалів
- Томіла — дружина Йозефа Малишка
- Полонія — дружина Кіндрата Кнєгинінського
У 1899 році до дворян Волинської губернії причислена родина Гілярія-Сигизмунда Яновича:
- Йосип — дружина Христина (пом. 1821 Дубно) власниця частини села Малий Браталів.
- Ян (Іван) — подпоручик артилерії. Успадкував маєток Малий Браталів, де й мешкав з родиною. Дружина Аделаїда.
- Аделаїда (1824-25 р.н.)
- Ян (Іван) (1826-27 р.н.)
- Катаржина (1829-30 р.н.)
- Христина (1831-32 р.н. пом. 1896) — дівиця
- Октавія (1832-33 р.н.)
- Констанція (1833-34 р.н.)
- Адам (1834-35 р.н.)
- Гілярій-Сигизмунд (пом. 1920) — успадкував від батька землі Малого Браталова. Причислений до дворян Волинської губернії
- Станіслав
- Анелія
- Марія (1892)
- Аделія
- Дорота (пом. 1893) — дівиця, мала незаконнонароджену доньку
- Йозефа-Текля (1798)
- Ян (Іван) — подпоручик артилерії. Успадкував маєток Малий Браталів, де й мешкав з родиною. Дружина Аделаїда.
У 1885 до дворян Київської губернії причислена гілка:
- Михайло Васильович
- Аполон
Інші представники
- Ремігіян — стольник житомирський (1688—1702), власник маєтку Виступовичі
- Діонісій
- Роман-Домінік-Каєтан
- Ян-Флоріан-Міхал
- Фелікс-Констанцій-Антоній
- Міхал-Юліан-Максиміліан
- Матеуш-Мавріцій
- Діонісій
- Йозеф — підстолій овруцький (1701—1729)
- Ян — мечник житомирський (1702—1715)
- Стефан — мечник чернігівський (1718—1750)
Джерела
- Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569‒1648) / Пер. з польськ. Л. Лисенко; Наук. ред. Н. Старченко. Національний університет "Києво-Могилянська академія"; Центр європейських гуманітарних досліджень ; Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства. ‒ К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. ‒ 616 с.
- Однороженко О. Шляхетська геральдика Київської землі XV – першої половини XVII cт. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної колекції Музею Шереметьєвих Сфрагістичний щорічник. – Випуск ІІ. – Київ, 2012. – С. 170–256.
- Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XII–XVIII wieku: spisy. – T. 3: Ziemie ruskie. – Zeszyt 4: Urzędnicy wojewόdztw kijowskiego i czernichowskiego XV–XVIII wieku / Opracowali: Eugeniusz Janas, Witold Kłaczewski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. – Kόrnik, 2002. – 344 s.
- Н. Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993
- Список дворян Волынской губернии. Житомир : Волынская губернская типография, 1906. - 522 с.