Суха Балка (рудник)
![]() | |
48°01′49″ пн. ш. 33°27′46″ сх. д. | |
Тип | гірничодобувне підприємство |
---|---|
Галузь | залізорудна промисловість |
Засновано | 1885 |
Штаб-квартира | Кривий Ріг, Конституційна вул.,5 |
Ключові особи |
Генеральний директор — Баш Віталій Олександрович, власник — Олександр Ярославський |
Продукція | багата залізна руда |
Співробітники | 3000 |
Холдингова компанія | DCH |
Дочірні компанії |
|
sukhabalka.com | |
![]() |
Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА» — підприємство гірничодобувної галузі, що спеціалізується на видобутку залізної руди підземним способом. Розташоване у м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна. На підприємстві працює близько 3 тисяч робітників.
Загальна характеристика
Сировинна база підприємства представлена покладами багатих залізних руд в основному мартитового, рідше — гематитового складу[1], запаси яких розвідані до глибини 2060 м в полі шахти «Ювілейна» і до глибини 1500 м в полі шахти ім. Фрунзе.
Запаси розвіданих корисних ресурсів на двох шахтах, за оцінними даними, становлять 75 млн тонн і можуть забезпечити роботу комбінату на найближчі 25 років/>. Вміст заліза в товарній руді варіюється в межах 56—60 %. Крім багатих залізних руд, у полях шахт є значні запаси магнетитових кварцитів — понад 580 млн тонн, забезпеченість якими досягає декількох сотень років.
Історія
Рудник розпочав свою історію наприкінці ХІХ століття. У 1885 році англійський підприємець К. Д. Перрі, а в 1896 році і торговий дім «Емерік і К °» почали розробку родовищ залізних руд відкритим способом на території нинішнього підприємства.
У радянські часи входило до складу промислового об'єднання «Кривбасруда». У до- та повоєнні роки носило ім'я Сталіна, В 1957 році рудоуправлінню присвоєне ім'я ХХ-партз'їзду. У повоєнні роки входила до складу треста Ленінруда, у 1973 році разом із трестом увійшло до складу промислового об'єднання «Кривбасруда».
Наприкінці 2007 року ЄВРАЗ придбав 99,25 % акцій ВАТ «Суха Балка». На 30 квітня 2011 року частка ЄВРАЗа становила 99,42 %.
![](../I/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%B1%D1%88%D0%B8%D0%BC_%D1%88%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC.jpg.webp)
У березні 2017 року рудник «СУХА БАЛКА» придбала компанія «BERKLEMOND INVESTMENTS LTD», що входить до групи DCH Олександра Ярославського.
Структура
- шахта «Ювілейна» — виробнича потужність складає 2250 тис. тонн аглоруди на рік;
- шахта імені Фрунзе — виробнича потужність складає 1050 тис. тонн аглоруди на рік.
Обидві шахти у своєму складі мають підземні бункерно-дробильні комплекси та наземні дробильно-сортувальні фабрики.
Роботу підприємства також забезпечують: Шахтобудівне управління (гірничо-капітальні роботи та будівництво об'єктів на поверхні);
![](../I/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B0_%22%D0%AE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B0%D1%8F%22.jpg.webp)
Сервісне управління (потреби шахт в номенклатурі, необхідній для виробництва, автомобільний та залізничний транспорт).
Продукція
Продукцією підприємства є багата залізна руда
- 1986 — видобуто 3,4 млн тонн сирої руди (вміст заліза — 52,9 %)[1].
- 2013 — видобуто понад 3,4 млн тонн сирої руди, реалізовано майже 3 млн тонн аглоруди[2].
- 2016 — компанією реалізовано більше 2,5 млн тонн аглоруди.
- 2018 — відвантажено споживачам близько 3,2 млн тонн аглоруди із вмістом заліза 58-62 %.
Споживачі продукції
Основними споживачами продукції підприємства є Південний ГЗК, Дніпровський МК, Маріупольський металургійний комбінат, Дніпровський металургійний завод. Також продукцію купують «АрселорМіттал Кривий Ріг, металургійні комбінати Австрії, Сербії, Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини та Чехії.
![](../I/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B0_%D0%B8%D0%BC._%D0%A4%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%B7%D0%B5.jpg.webp)
Примітки
- Горная энциклопедия, том 4, стр. 421
- ПАТ "Євраз суха Балка "на порталі Євраз. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 13 березня 2015.
Джерела
- Горная энциклопедия: В 5 т. / Гл. ред. Е. А. Козловский; редкол.: М. И. Агошков, Н. К. Байбаков, А. С. Болдырев и др. — М.: Советская энциклопедия. Т.4: Ортин-Социосфера. — 1989. — 623 с. г ил., 9 л. ил