Східноєвропейська вівчарка

Порода створювалася в 1930-х рр., як службовий собака, пристосований для служби в армії і народному господарстві в різних кліматичних умовах. Базовою породою для виведення східноєвропейської вівчарки послужили німецькі вівчарки, вивезені з Німеччини, до яких змішували кров деяких інших порід. Перший стандарт, який закріпив породний тип СЄВ був затверджений в 1964 р. Кінологічною Радою Міністерства Сільського Господарства СРСР[1].

Загальне враження про породу: СЄВ — помірно розтягнутий собака вище середнього і великого зросту, міцної тілобудови, з сильним, але не грубим кістяком і добре розвиненою, рельєфною мускулатурою. Статевий тип добре виражений. Пси більші і масивніші за сук.

Темперамент і поведінка собак цієї породи: СЄВ не належить до порід, від яких слід очікувати лояльності до сторонніх людей. СЄВ повинна бути врівноваженою, впевненою в собі, недовірливою до сторонніх, володіти яскраво вираженою активно-оборонною реакцією.

Важливі пропорції собак породи СЄВ: Висота в холці для псів 66—76 см, для сук 62—72 см. Довжина корпусу на 10-17 % перевищує висоту в холці. Довжина голови становить приблизно 40 % від висоти собаки в загривку. Індекс костистості — 18-19. Індекс високоногості 50-53.

Голова: Пропорційна корпусу, по довжині становить приблизно 40 % від висоти в холці, масивна, у формі злегка загостреного клина, помірковано широка і глибока в черепній частині з дещо заокругленими вилицями, покритими добре розвиненою мускулатурою. Черепна частина плоска, зі слабко позначеної поздовжньої борозенкою. Лоб при погляді спереду і зверху злегка округлий. Надбрівні дуги помірно виражені. Перехід від чола до морди помітний, але не різкий. Морда клиноподібна, помірно звужується до мочки носа, по довжині дорівнює або трохи менше половини довжини голови, добре розвинена нижня щелепа. Лінії черепа і морди паралельні. Спинка носа пряма або з незначною горбоносістю. Губи сухі, щільно прилеглі, темного кольору. Мочка носа велика, чорна.

Зуби: Прикус ножицеподібний. Зуби великі, в повному комплекті (42 зуба згідно із зубною формулою). Різці розташовані в одну лінію.

Очі: Середньої величини, овальні, косо поставлені, темні, з сухими, темними, щільно прилеглими повіками.

Вуха: Середньої величини, стоячі, високо поставлені, загострені, у формі рівнобедреного трикутника, кінцями спрямовані вперед і вгору.

Шия: Мускулиста, помірно довга, поставлена ​​під кутом близько 45°.

Корпус собак породи СЄВ: Довжина корпусу на 10-17 % більша за висоту в холці. Холка помірно довга, добре виражена. Спина міцна, широка, довга. Поперек коротка, широка, мускулиста, злегка випукла. Круп широкий, округлий, довгий з незначним нахилом до основи хвоста. Висота в холці незначно перевищує висоту в крижах. Груди помірно широкі, овальні, довга, нижня лінія грудей розташована на рівні ліктів або трохи нижче. Глибина грудей становить 47-50 % від висоти в холці. Живіт помірно підтягнутий. Хвіст шаблевидної форми, останнім хребцем доходить до скакального суглоба або трохи нижче, в спокійному стані опущений вниз, у подразненому стані остання третина хвоста плавно вигнута догори.

Кінцівки: Передні кінцівки прямі, при погляді спереду паралельні. Лопатки довгі, щільно прилягають до грудної клітки, нахилені під кутом 45°. Плечові кістки довгі, косо поставлені, плечі м'язисті. Кут плече-лопаточного зчленований близько 100°. Передпліччя прямі, прямовисно поставлені, лікті спрямовані строго назад. П'ясті помірно довгі, міцні, пружинисті, поставлені з незначним (15°-20°) нахилом до землі. Довжина передньої ноги до ліктя становить 50-53 % від висоти собаки в загривку. Задні кінцівки помірно відтягнутого поставу, при огляді ззаду паралельні. Стегна помірно довгі, широкі, з добре розвиненою мускулатурою поставлені похило. Гомілки помірної довжини, поставлені з помірним нахилом. Коліна округлі, малопомітні. Скакальні суглоби сухі, з добре вираженими кутами зчленувань. Плюсни широкі, міцні, поставлені прямовисно. Лапи овальної форми, склепінчасті, в грудці. Кігті і подушечки лап темні. Зайві пальці повинні бути вилучені.

Рух собак породи СЄВ: Вільні і добре збалансовані. При русі риссю загривок і круп повинні бути на одному рівні. Кінцівки рухаються прямолінійно з хорошим розкриттям суглобів. Типовий алюр — розмашиста рись з сильним поштовхом.

Шерсть: Зовнішнє волосся пряме, жорстке, середньої довжини, щільно прилягає. Голова, вуха, передні боку кінцівок і лапи покриті більш короткою шерстю. На задніх сторонах передпліч шерсть незначно подовжується. На задній стороні стегон утворює помірні пачоси. Підшерстя добре розвинене, але не виходить за покривний волос.

Забарвлення: Чепрачний з маскою на значно освітленому (від сріблясто сірого до насиченого палевого) фоні, чорний а також. Глибокий чепрак, що наближує забарвлення собаки до чорно-підпалого, не є недоліком. Яскраво виражені зонарно-сірий і зонарно-рудий колір шерсті допустимі, але небажані.

Насінники: У псів повинні бути два нормально розвинених яєчка, які повністю знаходяться в мошонці.

Вади породи: Незначні відхилення від вимог стандарту слід вважати вадами в залежності від ступеня вираженості.

Пороки породи: Значні відхилення від вимог стандарту, що знижують споживчі якості собаки. Легкість, грубість або рихлість тілобудови, слабкість мускулатури, довга шерсть, різкі відхилення від статевого типу, Неповнозубі, слабкі зв'язки, викривлення кінцівок, розбалансовані руху, слабкі вуха, світлі очі, невпевнену поведінку, чепрачний забарвлення з яскравим рудим або коричневим підпалиною, закручений у кільце або штопорообразную хвіст.

Дискваліфіційні пороки: Крипторхізм односторонній і повний, всі відхилення від ножницеоподібного прикусу, нестандартне забарвлення, нечорна мочка носа, куцехвостість, невідповідність типу породи, боягузтво, некерована агресивність.

• Фільм «Джульбарс» (Росія, 1935)
• Фільм «До мене, Мухтар» (Росія, 1963)
• Фільм «Прикордонний пес Алий» (Росія, 1979)
• Телесеріал Повернення Мухтара (Росія, 2004 рік)

• Офіційний сайт Національного клубу породи східноєвропейська вівчарка (рос.)