Сєдов Олексій Олексійович
Олексі́й Олексі́йович Сєдо́в (17 жовтня 1990 — 31 липня 2014) — солдат Збройних сил України.
Сєдов Олексій Олексійович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
17 жовтня 1990 Дніпропетровськ |
Смерть |
31 липня 2014 (23 роки) Шахтарськ |
Поховання | Краснопільський цвинтар |
Військова служба | |
Приналежність |
![]() |
Вид ЗС |
![]() |
Рід військ |
![]() |
Формування | 25 ОПДБр |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
Виріс в багатодітній сім'ї, де був єдиним сином.
У часі війни — стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).
Загинув під час спроби батальйону 25-ї бригади взяти штурмом місто Шахтарськ внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м. Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах. Терористи тимчасово поховали біля недобудованої церкви у парку Шахтарська — Артема Джубатканова, Євгена Сердюкова, Олексія Сєдова, Станіслава Трегубчака, Петра Федоряку, Халіна Володимира та, можливо — Володимира Самишкіна. Тоді ж поліг Андрій Болтушенко. Вважається зниклим старший лейтенант Шатайло Михайло Сергійович — тіло не ідентифіковане.
Тіло Олексія змогли вивезти з Шахтарська тільки у жовтні. Похований 18 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.
Залишились батьки та чотири сестри.
Нагороди та вшанування
14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Джерела
- Сєдов Олексій Олексійович
- Указ Президента України від 14 березня року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»