Сігрід Горда

Але через деякий час до Сігрід посватався Олав Трюггвасон, могутній конунг, і Сігрід прихильно прийняла його сватання і традиційний весільний подарунок — золоте кільце (за іншими джерелами браслет), яке конунг взяв в одному з розорених їм язичницьких капищ. Пізніше виявилося, що кільце всередині — мідне. Сігрід була розгнівана, сказавши, що Олав обдурить її й іншим разом. Але коли Олав з'явився до Швеції, вона погодилася на зустріч. Конунг наполягав на наверненні Сігрід до християнства, хоч вона відповіла, що не збирається змінювати віру своїх предків. Олав не чекав відмови, розніваний, він жбурнув рукавичкою в її обличчя зі злості, принизивши королеву. «Ти накликав на себе смерть» — сказала королева[2].

Сігрід вийшла заміж за данського конунга Свейна і, пригадавши колишню образу, стала підбурювати чоловіка проти Олава, який насмілився її образити. Величезний флот данців, шведів і яплів, що втікли з Норвегії від Олава виступили проти норвезького конунга. Олав бився на щоглі свого корабля — Довгого Дракона — але коли зрозумів, що йому не здолати ворогів, стрибнув у морську безодню і зник там.

Таким чином за безпосереднього впливу Сігрід Гордої був створений союз між Швецією та Данією. У шлюбі зі Свейном вона народила двох синів — майбутніх королів Данії Гаральда і Кнута, а також трьох дочок[3].

Історик Лаурит Вейбулл стверджував, що Сігрід була вигаданим персонажем. Його твердження ґрунтються на тому, що ісладські саги Саксона Граматика (1100—1200 р.) — недостовірні джерела, а ось більш старші записи Адама із Бремена (прибл. 1075 р.) можна вважати більш чіткими. Адам Бременський стверджував, що Олаф та Кнут сини невідомої віденської принцеси. Тітмар Мерзебурзький, що був сучасником королеви, також вказував на її слов'янське походження.

Виникнення імені Сігрід Генрик Янсон, докторант Гетеборзького університету, пояснює як плутанину із польським ім'ям[4].