Гардарикі

Гардари́кі (давньоскан. і ісл. Garðaríki, Garðaveldi, швед. Gårdarike — «країна міст (городів)»[1]) — назва в давньоскандинавській епічній літературі території Руси[1] з великою мережею міст і фортець («градів»), де, як свідчать дані сучасної археології, окрім слов'янського також була велика частка скандинавського (норманського) населення[2].

Літературні першоджерела

Скандинавська епічна література (Vinland Sagas[3]) описувала венедів, князівства полабських слов'ян (балтійські слов'яни). А міста Руси згадуються в сагах у зв'язку з варягами на Руси, що названі вони в сагах щодо Руси як Гунигард, Острогард. У зв'язку з чим необхідно зазначити використання терміну «Русь» щодо о. Рюген та полабських слов'ян (звідки варяги принесли назву «Русь»-«рутени»), чим жваво маніпулюють сучасні російські теоретики з антинауковою метою (див. «третій Рим», «російський світ»). Так само, археологічні факти свідчать про пізніше під-редагування росіянами літопису з метою фальсифікації історичних фактів, оскільки відсутній зв'язок між періодом життя Рюрика, часу приходу Рюрика на Русь та між датою заснування сучасного російського м. Великий Новгород. Натомість час життя Рюрика співпадає з часом заснування міста Новгород Литовський, сучасного білоруського м. Новогрудок. Отже, Гардарик означає мережу будь-яких населених пунктів, містечок та фортець (укріплень — garda, guard). Слово норманського походження. Вказує на наявність територіально-політичних організацій на цьому терені, представленими назовні головними городами земель.

Є кілька спроб витлумачити значення назви Г. переважно на основі скандинавських мов. Найімовірніше, що ця назва означає «країна міст», «країна дерев'яних міст» і походить від давнього балтсько-слов'янського слова «гард», що значить град. Давні назви градів із закінченням на «гард» збереглись до наших днів, напр. Старгард, Бялогард в Північній Польщі (Померанія).

Скандинавський термін «Гардарика» відносно Русі означав не лише «країну міст» (градів), але й «віків» і «відкритих торгово-ремісничих поселень»[4]. Даний термін означає ще й «країну общинних центрів»[4]. «Віки» як результат походів вікінгів.[4] «Відкриті торгово-ремісничі поселення» як результат першого етапу одержавлення.[4] Другий етап — городища з курганними могильниками[4]. Третій етап — міста як результат зовнішнього та внутрішнього одержавлення[4] «Общинні центри в додержавний період».[4].

Топоніміка

Топонімічні дослідження Макса Фасмера про походження назв східно-європейських населених пунктів, свідчать, що багато десятків з них мають назви давньогерманського (скандинавського) походження[5][6].

Археологічні джерела

Добре археологічно досліджені поховання місцевих мешканців норманів в наступних місцях:

Див. також

Примітки
  1. Гардарікі // Енциклопедія українознавства. Словникова частина // гол. ред. Кубійович В. М., НТШ, вид. «Молоде життя» — Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993 р. — Т.1. — С.356 — ISBN 5-7707-4049-3 (укр.)
  2. История Гнёздово в «классический» период с IX—XI вв. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 28 липня 2015.
  3. (англ.)ABOUT THE SAGAS OF ICELANDERS, The Sagas of Icelanders (PENGUIN CLASSICS DELUXE EDITION) By VARIOUS Introduction by Robert Kellogg Edited by Jane Smiley
  4. Томенчук Б., Баварський Географ і річкові шляхи та гради в геополітиці середньовічної Європи[недоступне посилання з травня 2019] // Карпати: людина, етнос, цивілізація. Науковий журнал[недоступне посилання з травня 2019]. — 2009, № 1[недоступне посилання з травня 2019]
  5. Max Vasmer. Osteuropäische Ortsnamen, Dorpat 1921
  6. його ж : Russisches geographisches Namenbuch (в 12 томах) — O.Harrassowitz Verlag, Wiesbaden, 1964—1989.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.