Сілко Артур Олегович

Закінчив харківську ЗОШ № 158. 2006 року призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ, служив у 95-ій окремій аеромобільній бригаді, потім продовжив службу у 80-му окремому аеромобільному полку. 2007 року звільнився у запас. Працював у ФОП «Гладкий» міста Житомир. Був кухарем, працював експедитором, мангальщиком, торговим представником, ювеліром. Полюбляв грати на гітарі.

Під час мобілізації у березні 2014-го зголосився добровольцем, солдат, оператор-навідник великокаліберного кулемета КПВТ, 2-й батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади.

6 жовтня під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька зведений підрозділ було обстріляно російськими збройними формуваннями. Артур під час обстрілу вискочив з БТРа та був смертельно поранений осколками від розриву снаряда РСЗВ «Град».

Похований на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.

Без Артура лишились батьки, дружина та донька 2013 р.н. Каріна.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
• нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
• 24 травня 2015 року в місті Житомир на фасаді будинку — провулок Сікорського, 4 — де мешкав Артур, встановлено меморіальну дошку.
• 20 травня 2019 року в місті Харкові на фасаді школи №158 встановлено меморіальну дошку[2]

• Сілко Артур Олегович
• Небесна Гвардія