Дергачівський район

Дергачівщина має вигідне географічне розташування — район межує з Бєлгородською областю Російської Федерації (протяжність кордону — 16 км), а також із Валківським, Богодухівським, Золочівським і Харківським районами Харківської області.

Золочівський район	Росія
Богодухівський район		Харківський район
Валківський район	Харківський район Люботин	Харків

Загальна площа району становить 900 км², або 2,9% території Харківської області.

Районом протікають річка Лопань (протяжність по території району майже 50 км) і річка Уда (протяжність по території району — 7,38 км).

Центр району — місто Дергачі з майже двадцятитисячним населенням. Назву міста пов'язують з легендарним козаком на прізвисько Деркач, а ще з назвою птаха — деркача, який полюбляв гніздитися в цій місцевості. Історики вважають, що поселення виникло у другій половині XVII сторіччя, як форпост Харківської укріпленої лінії.

Дергачівський район має високий природно-ресурсний потенціал. Його основу складають: глина, суглинок — у Білашівському і Лужківському родовищах, пісок силікатний — у Пересічанському родовищі, вода мінеральна — у Березівському родовищі.

Відстань від районного центру до міста Харкова становить 12 км.

7 березня 1923 року уряд України затвердив новий адміністративно-територіальний поділ. Повіти і волості було замінено на округи та райони. До Харківського округу тоді входило 24 райони, у тому числі Деркачівський. Головою Деркачівського райвиконкому був обраний Т. Ю. Смалько.

Першочергова увага була приділена питанням економіки. У 1928 році в Деркачах було збудовано цегельний завод, у 1930 році — на базі колишньої майстерні В. І. Ломакіна створено державний механічний завод «Незаможник» (нині — Дергачівський завод турбокомпресорів), утворюються кооперативні артілі та колгоспи.

У 1922 році на базі середнього сільськогосподарського училища, що існувало з 1911 року, в Малій Данилівці було відкрито Харківській зооветеринарний інститут (нині — Харківська державна зооветеринарна академія). А з 1926 року поблизу с. Пересічне функціонує санаторій «Березівські мінеральні води».

Голодомор 1932–1933 прямо позначився на районі — радянська влада замучила голодною смертю значну частину українського населення. Місцем масових поховань був так званий Гришин Яр (між Деркачами та Малою Данилівкою).

Район адміністративно-територіальний поділяється на 1 міську раду, 7 селищних рад та 7 сільських рад, які об'єднують 95 населених пунктів та підпорядковані Дергачівській районній раді[5].

Дергачівський район має досить розвинену виробничу інфраструктуру. Всього в районі функціонує 1175 підприємств, організацій, установ різних форм власності.

Основними галузями народного господарства району є промисловість та сільське господарство.

Питома вага промисловості Дергачівського району в загальному виробництві області становить 3,6%. Всього ж тут діє 27 промислових підприємств, на яких працює понад 3 тисячі чоловік. Річний обсяг промислового виробництва продукції в діючих цінах склав за 2006 рік 711 млн грн.

У структурі промислового виробництва переважають: виробництво електроенергії (ВАТ «Харківська ТЕЦ−5»); деревообробка (ЗАТ «Солоницівський комбінат меблевих деталей»); машинобудування та металообробка (ДП «Дослідний завод “Енергосталь”»); промисловість будівельних матеріалів (ВАТ «Курязький завод силікатних виробів», ТОВ «Едельвейс», ТОВ «Дергачівське заводоуправління»).

В районі створено сприятливі умови для розвитку малого бізнесу. На 1 січня 2007 року в районі зареєстровано суб'єктів малого бізнесу:

• юридичних осіб — 382;
• фізичних осіб — 3170.

Однією з провідних галузей району, в якій працюють понад 1,5 тисяч осіб, є сільське господарство. Загальна площа сільгоспугідь становить 59,6 тисяч га., у тому числі:

• ріллі — 44355 га;
• зрошувальні землі — 1906 га;
• пасовища — 8373 га;
• сінокоси — 4053 га;
• сади — 2537 га.

Крім того, в районі нараховується 19,4 тис. га землі, вкритої лісом.

Крім того, в районі нараховується 22,1 тис. га землі, вкритої лісом.

До складу агропромислового комплексу району входить 73 підприємства і організації всіх форм власності, в тому числі, 56 фермерських господарств.

Сільське господарство в районі спеціалізується на вирощуванні зернових та олійних культур, а також на тваринництві. Рослинництво є провідною галуззю сільськогосподарського виробництва, його внесок до загального обсягу виробленої продукції становить 67 %.

Територією району проходить автошлях E105.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]:

Населення району — 95771 осіб, із них:

• 67976 осіб (71%) — міське населення;
• 27795 осіб (29%) — сільське населення.

Загальна кількість пенсіонерів у районі 28,147 тис. осіб (29,2%). За щільністю населення (103 особи на 1 км²) район посідає одне з провідних місць в області.

Народжуваність у районі в 2006 році склала 8,3 на 1000 осіб. Смертність — 19,4 на 1000 осіб.

Національний склад населення в районі стабільний — абсолютна більшість українці:

Усього серед мешканців району понад 50 національностей, переважно мігрантів.

На території району розташовані: одна міська, сім селищних і сім сільських рад, до складу яких входить 63 населені пункти, 55 з яких — села.

У 2010 р. Дергачівський район був обраний Кабінетом Міністрів України для проведення пробного перепису населення [7] як найбільш типовий в Україні за структурою населення[8].

У районі працює 28 денних і одна вечірня загальноосвітня школа, в яких навчається 8902 учня. В школах працює 880 педагогічних працівників. В 14 дитячих дошкільних закладах виховується 1918 дитини. Працює два позашкільні заклади: будинок дитячої та юнацької творчості та дитячо-юнацька спортивна школа. Крім того, діють дві музичні школи, професіональний аграрний ліцей, де навчаються 104 учня.

У районі діє один з найстаріших в Україні ВУЗів — Харківська зооветеринарна академія. В його стінах навчається 3939 студентів усіх форм навчання, а професорсько-викладацький склад інституту налічує 280 чоловік.

У школах району працює 27 комп'ютерних класів. 26 шкіл підключено до мережі Інтернет.

У районі функціонують 18 закладів культури клубного типу, районний Будинок культури (м. Дергачі), дитячий клуб «Орлятко» (смт. Солоницівка), дві музичні школи (м. Дергачі, смт. Мала Данилівка) та 28 масових універсальних бібліотек, об'єднаних централізованою бібліотечною системою.

У Дергачівському районі діє 7 музеїв:

• с. Солоницівка — музей «Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років»;
• с. Руська Лозова — музей 3-ї танкової Червонопрапорної, орденів А. Суворова, М.Кутузова, Б. Хмельницького, Чаплинсько-Будапештської бригади;
• смт. Мала Данилівка — музей історії Харківського зооветеринарного інституту;
• смт. Козача Лопань — музей бойової слави;
• смт. Пересічне — історико-краєзнавчий музей;
• с. Подвірки — музей А. С. Макаренка у Курязької виховній колонії;
• м. Дергачі — краєзнавчий музей.

Медичне обслуговування населення Дергачівського району здійснюють 30 лікувально-профілактичних заклади, 14 амбулаторій, 3 здравпункти і 9 ФАПів.

На території району знаходиться один із найкращих в Україні лікувально-курортних профілакторіїв — санаторій «Березівські мінеральні води» на 1100 місць.

До районних засобів масової інформації належать районна газета «Вісті Дергачівщини», районне державне радіомовлення та газети органів місцевого самоврядування.

У районі працює кінно-спортивна школа, 2 спортивно-оздоровчі клуби, спортивний клуб «Енергетик». 35 — обладнаних футбольних поля та 2 стадіони. Найкращим спортивним комплексом району є спортивний комплекс ТЕЦ-5.

На території району діють релігійні громади:

• Української православної церкви — 15;
• євангельських християн-баптистів — 4;
• адвентистів Сьомого дня — 1;
• Православної Церкви України — 1;
• Свідків Єгови — 1;
• Дергачівської християнської церкви — 1.

У Дергачівському районі Харківської області на обліку перебуває 66 пам'яток історії. На території Дергачівщини налічується 68 пам'яток історико-монументального мистецтва, а також пам'ятки культури державного та місцевого значення. Серед них:

• церква Різдва Христова із дзвіницею в м. Дергачі (1838 рік побудови);
• Миколаївська церква в селищі Вільшани (1741 р.);
• Земельний банк в селищі Вільшани (1907 р.);
• Михайлівська церква в селищі Пересічне (1821 р.);
• Конюшня з манежем у селищі Мала Данилівка (початок ХХ ст.).

У Дергачівському районі Харківської області на обліку перебуває 39 пам'яток археології.

В межах району також розташовано 9 об'єктів природно-заповідного фонду.

З Дергачівським районом пов'язані імена таких відомих діячів української культури, як Олександр Олесь, Гнат Хоткевич, П.Савченко, П. Шатун, Д. Бакуменко, М. Олешко та інші.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Дергачівського району було створено 56 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 49,10% (проголосували 39 446 із 80 339 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 35,61% (14 047 виборців); Михайло Добкін — 30,20% (11 912 виборців), Сергій Тігіпко — 7,27% (2 868 виборців), Юлія Тимошенко — 7,10% (2 802 виборців), Олег Ляшко — 4,09% (1 613 виборців), Анатолій Гриценко — 3,95% (1 560 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,74%.[9]