Сільська честь

«Сільська честь» написана Масканьї для конкурсу одноактних опер, оголошеного в Мілані видавцем Едуардо Санцоньо в 1888 році. Брати участь у конкурсі могли початківці італійські композитори, чиї твори ще ніколи не ставилися на сцені. Три опери-переможниці повинні були бути поставлені в Римі за рахунок організатора конкурсу.

Досить пізно дізнавшись про конкурс, Масканьї звернувся за допомогою до свого друга, поета Джованні Тарджоні-Тоцетті, який вирішив запозичити сюжет лібрето з новели Джованні Верги, опублікованої в 1889 році і до того часу вже з успіхом інсценованої (головну роль у виставі грала Елеонора Дузе). У переробці сюжету для опери брав участь також Ґвідо Менаше. Спочатку було складено лібрето з двох актів, але згодом воно було скорочено, як цього вимагали умови конкурсу. Проте опера все одно розбивається на дві частини симфонічним інтермецо — одним з найпопулярніших її фрагментів.

«Сільська честь» була заявлена на конкурс в останній день і стала однією з 73 його учасниць (серед інших, на конкурс було заявлено ще одна опера з тієї ж новели Верги — «Mala Pasqua» Станіслао Гастальдона — але вона була знята самим автором). У березні 1890 року було оголошено рішення журі, яким переможцями оголошувалися «лабиль» Нікколо Спінеллі, «Руделло» Вінченцо Феррон і опера Масканьї.

Вперше «Сільська честь» була представлена публіці в Римі 17 травня 1890 року і мала великий успіх. У тому ж році прем'єри опери проходять у ряді міст Італії і в Берліні.

Перша постановка у Великій Британії відбулася 19 жовтня 1891 року (театр Шафтсбері, Лондон), а 16 травня 1892 році «Сільська честь» представлена у Королівському театрі Ковент-Гарден.

У США опера вперше поставлена в 1891 році в Філадельфії (9 вересня), а потім майже відразу в Чикаго (30 вересня) і Нью-Йорку (1 жовтня). В «Метрополітен-опера» «Сільська честь» витримала понад 650 вистав, перша з яких відбулося 30 грудня 1891 року.

Село в Сицилії, Великдень. Турріду повертається з армії, дізнавшись, що його наречена Лола вийшла заміж за сільського візницю Альфіо. Із помсти Турріду заводить роман з бідною дівчиною Сантуццою. Тоді Лола від ревнощів знову починає зустрічатися з Турріду, зраджуючи чоловіка. Турріду співає під її вікнами сиціліану.

Площа перед сільською церквою. Сантуцца, вагітна від Турріду, приходить до винної крамниці Лючії, матері Турріду, і запитує її, де він. Лючія говорить, що той відправився до іншого міста за вином. Але Сантуцца каже, що за чутками Турріду був напередодні ввечері в селі. З'являється Альфіо, просить у Лючії вино і говорить про те, що він бачив вранці Турріду.

З церкви, де співають великодні пісні, виходить процесія, до неї долучається Сантуцца. Від'єднавшись від групи, Сантуцца розповідає Лючії свою історію. Вона просить її молитися за неї. Лючія входить до церкви, на площі з'являється Турріду. Сантуцца благає його повернутися до нього, але він відштовхує її і йде до церкви, з якої щойно вийшла Лола. У свою чергу, з'являється Альфіо, якому ревнива Сантуцца розповідає про зраду його дружини з Турріду. Оркестр грає знамените Інтермеццо.

Сільські жителі приходять від церкви. Турріду, з Лолою під руку, запрошують друзів на вино. Альфіо приєднується до тих, хто не хоче пити з Турріду, і викликає його на дуель. Відповідно до сицилійського звичаю обидва обіймаються, Турріду кусає Альфіо у вухо, що означає бажання боротися до останньої крові. Альфіо відходить, Турріду просить Лючію, щоб піклувалася про Сантуццу, якщо не повернеться, після чого віддаляється. Через деякий час чутно крик: «Вони вбили Турріду». Сантуцца і Лючія падають непритомні.

• J. Kański, Przewodnik operowy, Polskie Wydawnictwo Muzyczne, Warszawa 2001, 83-224-0721-1
• М.Друскин. «Сельская честь»// сайт belcanto.ru