Елеонора Дузе

Народилася 3 жовтня 1858(18581003) року в місті Віджевано, Австро-Угорщина (нині регіон Ломбардія, провінція Павія, Італія) в акторській родині. Її дід — Луїджі Дузе — був одним з останніх представників комедії дель арте, засновником театру Гарібальді в Падуї. Батько — Вінченцо Алесандро Дузе — був актором невеличкої трупи мандрівного театру. Мати — Анджеліка Каппеллетто — походила з селянської родини й лише після одруження з Алесандро Дузе стала інколи брати участь у виставах.

Подорожуючи Італією разом з батьками, Елеонора дуже рано почала акторську діяльність. Вже у 4-річному віці вона дебютувала в ролі Козетти у виставі «Знедолені» за Віктором Гюго, а до 7 років з'їздила вздовж і впоперек всю Ломбардію, П'ємонт, Венеційську область, Істрію і Далмацію. У 12-річному віці втратила мати. У 1873 році 15-річна Елеонора з успіхом зіграла Джульєтту. Проте перший серйозний успіх до молодої акторки прийшов 1 серпня 1879 року з виконанням ролі Терези Ракен в однойменній драмі Еміля Золя.

У травні 1881 року Елеонора Дузе вийшла заміж за актора Тебальдо Кеккі.

Протягом 1880–1886 років Елеонора Дузе з трупою Чезаре Россі з успіхом гастролювала Італією. Бурхливий роман з актором трупи Флавіо Андо призвела до розлучення з Тебальдо Кеккі, який залишився в Аргентині разом з їхньою спільною дочкою. У 1887 році вона створила власну «Трупу міста Рима», посади директора і прем'єра якої обійняв Флавіо Андо.

До кінця 1880-х років Дузе стає найпопулярнішою актрисою Італії й розпочинає серію закордонних гастролей, які завершились тріумфальним успіхом. У ході турне їй аплодували Австрія, Німеччина, Англія, Данія, Швеція, Норвегія, Росія, Франція, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Єгипет, США, країни Південної Америки.

У 1894 році в Мюнхені Елеонора Дузе розпустила свою трупу, тоді ж вона розпрощалась і з Флавіо Андо. У тому ж році вона знайомиться з поетом Габріеле д'Аннунціо, з яким їх поєднала дружба і взаємна приязнь. Після вдалої прем'єри Г. д'Анyунціо «Дочка Йоріо» 2 березня 1904 року в міланському театрі «Лірико», Дузе у наступні роки зосереджується майже виключно на п'єсах цього автора. Залишившись без грошей і без ролей, Елеонора у 1909 році залишає сцену й назавжди пориває з Г. д'Аннунціо.

В роки Першої світової війни Елеонора Дузе організувала збір книг, одягу та інших речей для солдатів, а у 1916 році виїхала у район бойових дій для участі у «Фронтовиму театрі». Після невдачі цієї затії допомагала доглядати за пораненими, писала за них листи рідним. У тому ж році на прохання актора Фебо Марі і компанії «Амброзіо-фільм» знялась у фільмі «Попіл» за романом Грації Деледди.

По закінченні війни переїхала до дочки в Англію. Матеріальні труднощі змусили Дузе у 1921 році повернутись у театр. Відмовившись від гриму й перук, Елеонора виступала на сценах Турину, Мілану, Генуї, Риму. Після цього знову були гастролі у Лондоні, Відні, турне по США.

5 квітня 1924 року перед виступом у театрі в Піттсбурзі потрапила під сильний дощ і застудилась, проте зіграла роль у п'єсі Марко Прага «Закрита дверь». Після нетривалої хвороби о першій годині ночі 21 квітня 1924 року Елеонора Дузе померла від запалення легень. Похована згідно її волі в Азоло, провінція Тревізо, регіон Венето.

• Дузе // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Біографії відомих людей: Елеонора Дузе(рос.)
• Кросворд-кафе: Біографія Елеонори Дузе(рос.)