Тага Хусейн

Та́га Хусе́йн (араб. طه حسين; англ. Taha Hussein; 14 листопада 1889, с. Ізбет ель-Кіло, Мінья 28 жовтня 1973, Каїр) єгипетський інтелектуал, філософ і письменник, що увійшов в історію під називним ім'ям «декан арабської літератури» (араб. عميد الأدب العربي, amid al-adab al-'arabi, англ. the dean of Arabic literature).

Тага Хусейн
араб. طه حسين
Народився 14 листопада 1889(1889-11-14)[1][2][…] або 15 листопада 1889(1889-11-15)[3]
Мінья (губернаторство), Єгипет[4]
Помер 28 жовтня 1973(1973-10-28)[5][1][…] (83 роки)
Каїр, Єгипет[5]
Країна  Єгипет[6]
Діяльність мовознавець, історик, перекладач, письменник, літературний критик, викладач університету, політик, літературознавець
Відомий завдяки історія
Alma mater Faculty of Arts of Parisd, Університет Монпельє, Каїрський університет і Аль-Азгар
Науковий ступінь доктор філософії
Вчене звання професор
Знання мов арабська, французька і латина
Заклад Каїрський університет
Magnum opus The Future of Culture in Egyptd
Титул Паша[7]
Посада Minister of Educationd
Конфесія іслам
У шлюбі з Sūzān Ṭāhā Ḥusaynd
Нагороди

премія ООН в галузі захисту прав людиниd (1973)

honorary doctor of the University of Madrid Complutensed

honorary doctor of the University of Palermod

IMDb ID 1729334

Короткі відомості про життя і творчість

Тага Хусейн ще змалку (у віці 3 років) назавжди втратив зір, що аж ніяк не стало на заваді його прагненням здобуття знань.

Він здобув звання доктора Паризької Сорбонни й професора Каїрського університету, був ректором-засновником Александрійського університету.

У 195052 роках виконував обов'язки міністра освіти Єгипту.

Тага Хусейн був великим знавцем арабської класичної літератури, а також класичної і сучасної європейської (переклав арабською окремі твори французької та грецької класичної літератури). Вчений відомий своїми детальними розвідками й критичними статтями з літератури Арабського Сходу, починаючи від періоду джагілії, зокрема особливою критикою творчості Аль-Мутанаббі та Аль-Ма'аррі. Науковець-дослідник закидає їй штучність і брак автентичності. Його критика спричинювала обурення та протести консервативних учених із Аль-Азгару. Т. Хусейн був також автором декількох повістей (перш за все, автобіографічної «Дні», Al-Ayyam).

Найважливіші праці

  • في الأدب الجاهلي (Fi al-adab al-dżahijijja) (Про літературу джахілії)
  • على هامش السيرة ('Ala al-hamisz as-sira) (На краю життя; про Пророка Мухаммеда)
  • ألوان (Alwan) (Барви; збірка есе про арабську та європейську літератури)
  • الفتنة الكبرى (Al-fitna al-kubra) (Велике очарування; історична, релігійна та літературна проблематика доби Омейядів)
  • حديث الأربعاء (Hadith al-arba') (Розмови по середах; есе про стару й нову арабську літературу)
  • فصول في الأدب والنقد (Fusul fi al-adab wa an-naqd) (Роздуми про літературу та критику)
  • الأيام (Al-Ayyam) (Дні; велика автобіографічна повість)
  • الأديب (Al-adib) (Літератор; повість)
  • أحلام شهرازاد (Ahlam Szahrazad) (Сни Шехерезади; повість)
  • شجرة البؤس (Szagarat al-bu's) (Дерево нещастя; повість, що торкається багатьох аспектів єгипетського суспільства)

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.