Тадеуш Корзон

Тадеуш Корзон (пол. Tadeusz Korzon; *9 листопада 1839(18391109), Мінськ — †18 березня 1918, Варшава) — польський історик. Видатний представник варшавської історичної школи, відомий як автор монографій, підручників з загальної історії, статей з теорії та методики історичного дослідження, історіографії, член Краківської Академії наук (1902 рік).

Тадеуш Корзон
пол. Tadeusz Korzon
Народився 9 листопада 1839(1839-11-09)
Мінськ, Російська імперія[1]
Помер 18 березня 1918(1918-03-18) (78 років) або 8 березня 1918(1918-03-08) (78 років)
Варшава, Королівство Польща[1]
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна  Російська імперія
Польща
Діяльність історик, бібліотекар
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь історія
Заклад Q59773110? і Бібліотека Ординації Замойськихd
Членство Академія знаньd і Варшавське наукове товариство
 Тадеуш Корзон у Вікісховищі

Пристрасть до історії виразно розвинулась в нього лише в Москві, де навчаючись на юридичному факультеті Московського університету(1855—1859) слухав курси історії професорів Грановського і Кудрявцева, товаришував з Лімановським і Карловічем.

Кандидатська дисертація Корзона на тему «Порівняльний погляд на французький та англійський кримінальні процеси» була нагороджена золотою медаллю і надрукована в 1861 році в «Журналі Міністерства Юстиції».

Під впливом значного (до 600 осіб) земляцтва польських студентів, які були зорганізовані в «Загал», з переважно демократично-патріотичними поглядами, закінчивши навчання, відхилив пропозицію професора М. Капустіна, щоб при ньому навчатись на професора правника, і осів в Ковно на посаді вчителя гімназії (1859—1861).

З 1861 року був секретарем у Тимчасовому комітеті, потім в губернській управі з селянських справ; цю важливу для польського суспільства громадську діяльність було перервано відголосками маніфестацій з Варшави напередодні повстання. Корзон поширював ці заклики, тобто народні жалі та патріотичні співи, у костелах на ковенщині. Коли раптом співи припинились, влада зрозуміла, що це не спонтанні прояви, а керована діяльність, і Тадеуш був спочатку заключний під домашній арешт, а потім в монастир кармелітів. Він був звинувачений у образі честі Монарха, оскільки на знайденому під час обшуку рукописі були замітки, як встановила експертиза, написані рукою Корзона, образливі для царів. На слідстві Тадеуш вів себе зарозуміло і був засуджений до смертної кари. Пізніше вирок суду був замінений адміністративною депортацією на Урал.

У супроводі своєї жінки Ядвіги, з якою одружився 27 жовтня 1862 року у в'язниці, Корзон провів в Уфі, а потім в Оренбурзі, 5 років і там пережив період січневого повстання.

Після заборони полякам читати лекції з метою отримання прибутку становище Корзонів стало критичним. Від голоду Корзон рятувався займаючись живописом, фотографуванням і кресленням. В цей час він також захопився читанням книг.

Лише указ від 17 травня 1867 уможливив повернення Корзуна через Самару, Москву і Санкт-Петербург до Литви, але його гарячий прийом місцевими польськими колами схилив поліцію до видворення Корзонів з Литви до Пйотркува-Трибунальського де вони провели ще два роки під наглядом і без сталих доходів.

Нарешті в вересні 1869 р. Корзони оселились у Варшаві; аж до 1883 р. їм були не доступні так звані західні провінції, тобто Литва та Русь.

Перші тридцять років у Польщі (1867—1897) пережив Корзун зі своєю вірною і хороброю супутницею життя у важких умовах. Спочатку він працював приватним викладачем російської мови, допомагав собі перекладами, а потім влаштувалася на скромну посаду на Привіслінській залізниці. У 1876-86 роках викладав Школі Економіки ім. Кроненберга. Жив він в основному за рахунок друку статей у часописах, таких як «Tygodnik illustrowany», «Kłosy», «Ateneum», «Biblioteka Warszawska», «Muzeum», «Niwa», «Kwartalnik Historyczny».

Наукова діяльність

Як результат лекцій, що читались ще в Оренбурзі, в 1872 р. він видав у Варшаві «Kurs historii wieków średnich». У 1873 році Корзон видав переклад двотомника «Історія розумового розвитку Європи» («Dzieje rozwoju umysłowego Europy») Джона Драппера та трактат про антирелігійні тенденції, про який потім він згадує неохоче.

В ці роки він цікавився первісною культурою, стародавньою історією, історіософією Джамбаттіста Віко, позитивістською соціологією і свідомо відмежовував від цих наук історію в традиційному її значенні.

Поступово набуваючи свободу пересування він зміг узяти участь у роботі антропологічного конгресу у Вроцлаві в 1884 році. Все це було ніби підготовчою стадією до виконання двох головних місій, які він собі обрав — «вчителя народу» і науковця.

Будучи глибоко переконаним в виховному значенні історії, виказував свої думки у справі реформи викладання історії в Галичині («O nauczaniu historii z powodu zamierzonej reformy szkól średnich w Galicji» (1882).

Як він розумів це завдання, показано в підручниках, пристосованих до інтелектуального рівня молоді. «Елементарним методом» він розпочав з «Стародавньої історії» («Historyja starożytna» (1876), далі для підлітків була «Історія Середніх віків» («Historya wieków średnich» (1884), а для більш старших дітей і дорослих «Новітня історія» у двох томах («Historyja nowożytna» (1889 і 1903).

На ширші сфери інтелігенції Корзон впливав через свої численні статті у «Великій загальній ілюстрованій енциклопедії», до редакційного комітету якої він входив з 1889 по 1901 роки.

Праці
  • «Нова історія стародавньої Месапотаміі і Ірану» «Nowe dzieje starożytnéj Mezopotamii i Iranu» (Biblioteka warszawska, — 1872 — Tom 1. — s. 223—254);
  • «Курс історії середніх віків» («Kurs historyi wieków średnich» (1872)) (пол.)
  • «Historycy pozytywisci: Buckle, Draper, Kolb» (Biblioteka warszawska, — 1870 — Tom 3. — s. 42-72)
  • «Poranek filozofii greckiej» («Bibl. Warsżawska»),
  • «Ludzie przehistoriczny» («Tygodnik illustrowany»),
  • «Historyja starożytna wyłożona sposobem elementarnym» (1876),
  • «Stan ekonomiczny Polski w latach 1782—1792» (Ateneum. — 1877 — Tom 2: zeszyt 5 (s. 217—246), zeszyt 6 (s. 572—622), Tom 3: zeszyt 7 (s. 149—178), Tom 4: zeszyt 11 (s. 326—378), zeszyt 12 (s. 580—657)),
  • «O życiu umysłowlém Grecyi» («Tyg. Ill.»),
  • «Historyk w obec swego narodu i w obec ludzkosci» (там же, 1878).
  • «Новітня історія» («Historyja nowożytna» T. 1, Do 1648 roku[недоступне посилання з липня 2019] (1889) (пол.) T. 2, od 1649 do 1788 roku (1903)) (пол.)
  • «Грошова система Польщі» («System monetarny w Polsce») (1891) (пол.)
  • «Костюшко. Біографія написана на підставі документів» («Kościuszko. Biografia z dokumentów wysnuta» (1896)) (пол.)
  • «Внутрішня історія Польщі за часів Станіслава Августа (1764—1794)» («Wewnętrzne dzieje Polski za Stanisława Augusta (1764 — 1794)» Tom 1 (1897) Tom 2 (1897) Tom 3 (1897) Tom 4 (1897) Tom 5 (1897) Tom 6 (1898) Zamknicie dziejów (1899) (пол.)
  • «Доля і недоля Яна Собеського 1629—1674» («Dola i niedola Jana Sobieskiego 1629—1674» Tom 1 (1898) Tom 2 (1898) Tom 3) (1898) (пол.)
  • «Ким і чим був Костюшко» («Kim i czem był Kościuszko» (1907)) (пол.)
  • «Мінськ у середині XIX століття: із власних спогадів» («Mińsk w połowie XIX wieku: ze wspomnień osobistych») (1908) (пол.)
  • «Грюнвальд: уривок з військової історії Польщі» («Grunwald: ustęp z dziejów wojennych Polski» (1910)) (пол.)
  • «Мій щоденник до часів заняття історією» («Mój pamiętnik przedhistoryczny» (1912)) (пол.)
  • «Нариси історії торгівлі» («Historya handlu w zarysie» (1914)) (пол.)
  • «Історія Польщі» («Historya Polski» (1918)) (пол.)
  • «Історія воєн та військової справи у Польщі» («Dzieje wojen i wojskowości w Polsce» Tom 1 (1923) Tom 2 (1923) Tom 3 (1923)) (пол.)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1020454393 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.