Такахасі Корекійо

Такахасі Корекійо (яп. 高橋是清, たかはしこれきよ; 19 серпня 1854 — 26 лютого 1936) — японський політичний і державний діяч, фінансист. 4-й голова Товариства друзів конституційного уряду (1921—1925), 20-й прем'єр-міністр Японії (13 листопада 1921 — 12 червня 1922). Протягом 1911—1913 років очолював Національний банк Японії. Завдяки своїм аналітичним здібностям п'ять разів керував міністерством фінансів країни: 1913—1914 (16-й), 1918—1922 (21-й), 1927 (28-й), 1931—1934 (31-й), 1934—1936 (33-й). Був першим міністром сільського господарства і лісництва (1925), першим міністром торгівлі і промисловості (1925), а також 35-м і останнім міністром сільського господарства і торгівлі (1924–1925). Віконт, депутат Палати перів (1905–1924) і Палати представників (1924—1936) Парламенту Японії. За свій зовнішній вигляд отримав прізвисько «міністр-колобок»[ком. 1].

Такахасі Корекійо
яп. 高橋是清
Народився 19 серпня 1854(1854-08-19)
Едо, Toshima districtd, Провінція Мусасі, Східноморський край, Японія
Помер 26 лютого 1936(1936-02-26) (81 рік)
Akasaka-kud
Поховання
Тама : 
Країна  Японія
Діяльність викладач, фінансист, політик
Alma mater Hepburn schoold
Знання мов японська[1]
Титул віконт
Посада голова Національного банку (1911—1913)
міністр-фінансів (1913—1914, 1918—1922, 1927, 1931—1934, 1934—1936)
прем'єр-міністр Японії (1921 — 1922)
міністр сільського господарства і торгівлі (1924 — 1925)
міністр сільського господарства і лісництва (1925)
міністр торгівлі і промисловості (1925)
Партія Rikken Seiyūkaid
Конфесія протестантизм
Діти Korekata Takahashid, Wakiko Ōkubod і Q97626317?[2]
Автограф
Нагороди

Короткі відомості
  • 19 серпня 1854 — народився в Едо, в сім'ї придворного художника сьоґунату Кавамури Сьоемона. Переданий самурайському роду Такахасі з Сендай-хану як названий син.
  • 1864 — поступив до привтної школи Хепберна в Йокогамі.
  • 1866 — найнявся прислужником до англійського підприємця Шандо з метою вивчити англійську мову.
  • 1867 — приїхав в США, де був ошуканий підписавши контракт на продаж себе у рабство. Продовжував вивчати англійську, працюючи на плантаціях.
  • 1868 — повернувся в Японію. Став писарем Морі Арінорі.
  • 1869 — поступив до Університету Дайґаку нанко, де за три місяці став помічником викладача.
  • 1870 — покинув вчителювання, став вести розгульний спосіб життя.
  • 1871 — отримав призначення на посаду викладача англійської мови в Карацу-хані.
  • 1872 — виїхав в Токіо, де поступив до школи Кайсей.
  • 1873 — поступив на службу до Міністерства культури.
  • 1876 — став викладачем Державної токійської школи з вивчення англійської мови.
  • 1877 — звільнився з роботи і зайнявся перекладацькою роботою.
  • 1878 — став викладачем підготовчих курсів з англійської мови Токійського університету. Паралельно поступив на службу до Міністерства культури і Міністерства сільського господарства і торгівлі.
  • 1884 — отримав посаду молодшого секретаря Міністерства сільського господарства і торгівлі, а згодом став головою Центру реєстрації торгових марок Служби промисловості цього міністерства.
  • 1885 — посів посаду голови монопольного комітету Міністерства сільського господарства і торгівлі. Того ж року вирушив до США на стажування.
  • 1889 — став директором Токійської агрономічної школи.
  • 1890 — провів два роки в Перу.
  • 1892 — став головою центру будівництва Національного банку Японії.
  • 1893 — став головою західного відділу Національного банку Японії.
  • 1899 — став віце-головою Національного банку Японії.
  • 1905 — призначений депутатом до Палати перів Парламенту Японії за указом Імператора.
  • 1907 — отримав титул барона за заслуги　в погашенні зовнішнього боргу Японії на суму 8,2 трильйонів єн.
  • 1911 — став головою Національного банку Японії.
  • 1913 — отримав призначення на посаду міністра фінансів. Вступив до Товариства друзів конституційного уряду.
  • 1920 — отримав титул віконтаа за заслуги.
  • 1921 — став 20-м прем'єр-міністром Японії, 4-м головою Товариства друзів конституційного уряду.
  • 1924 — обраний до Палати представників Парламенту Японії.
  • 26 лютого 1936 — убитий організаторами путчу 26 лютого у себе вдома, в районі Акасака.

Примітки
Коментарі
  1. яп. ダルマ蔵相
Джерела
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. https://reichsarchiv.jp/家系リスト/高橋氏

Джерела та література
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.