Такеші Кайко

Такеші Кайко (яп. 開高 健; 30 грудня 1930 — 9 грудня 1989) — японський письменник і публіцист. Нагороджений преміями Акутагави, Кавабати та ін.

Такеші Кайко
яп. 開高 健
Народився 30 грудня 1930(1930-12-30)[1][2][3]
Осака, Японія
Помер 9 грудня 1989(1989-12-09)[1][2][3] (58 років)
Тіґасакі, Префектура Канаґава, Японія
·рак стравоходу
Країна  Японія
Діяльність прозаїк, журналіст, письменник, редактор, антивоєнний активіст, сценарист
Alma mater Osaka City Universityd
Мова творів японська[4]
Роки активності з 1957
Жанр роман, оповідання і есей
У шлюбі з Yōko Makid
Діти Michiko Kaikōd
Нагороди

Премія Акутагавиd (1957)

Japanese Literature Grand Prixd (1987)

премія Кавабатиd (1979)

Kikuchi Kan Prized (1981)

Біографія

Народився в сім'ї шкільного вчителя в Осаці. В студентські роки приєднався до групи молодих авторів, які випускали літературний журнал «Олівець» (яп. えんぴつ). Після закінчення Осакського муніципального університету переїхав до Токіо. В лютому 1954 року почав працювати в компанії «Санторі», очоливши редакцію рекламного журналу. В Японії і сьогодні відомі слогани, створені ним в ті роки для реклами віскі. Після отримання премії Акутагави за оповідання «Голий король» в 1957 році Кайко зміг звільнитися з компанії і повністю присвятив себе літературній творчості. В 1964 році в якості спеціального кореспондента газети «Асахі симбун» Кайко відправився до В'єтнаму для висвітлення в пресі подій в'єтнамської війни. До в'єтнамського фронтового досвіду Кайко неодноразово повертався в своїх творах. Йому присвячена трилогія «Сяюча пітьма» (輝ける闇, 1968), «Морок посеред дня» (夏の闇, 1972), «Похмурі квіти» (花終わる闇, залишився незавершеним).

Похований в Камакурі, на кладовищі при храмі Энкаку-дзі. В пам'ять про Кайко в 2003 році видавництвом «Сюейся» заснована літературна премія його імені для авторів творів в жанрі документальної прози. В місті Тигасакі (преф. Канагава), в будинку, де Кайко провів останні 16 років свого життя, було відкрито музей його пам'яті.

Нагороди

1958 - премія Акутагави за «Голого короля».

1968 - Премія видавничої культури за «Сяючу пітьму».

1979 - Літературна премія Ясунарі Кавабата .

1981 - 29-та премія Кікучі Хіросі за досягнення в створенні репортажної літератури .

1987 - Японська літературна премія за "Історію вуха".

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #113340648 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Babelio — 2007.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.