Талліннська операція

До початку Талліннської операції війська лівого крила (8-ма і 2-га ударна армії) Ленінградського фронту (маршал Говоров) займали охоплюючи положення відносно до німецької оперативної групи «Нарва» у складі 6 дивізій (входила до складу групи армій «Північ»), що оборонялась у північно-східній частині Естонії, яку підтримували авіація 1-го повітряного флоту та військово-морські сили. Противник підготував в Естонії позиційну оборону, найпотужнішу на Нарвському перешийку (рубіж «Танненберг») та між озерами Чудським і Виртс'ярв. За задумом радянського командування 2-га ударна армія (генерал-лейтенант Іван Федюнінський) мала завдати удару з району Тарту в напрямку на Раквере, в тил нарвському угрупуванню противника, а потім головними силами наступати на Таллінн. 8-й армії (генерал-лейтенант Стариков П. Н.) ставилось завдання негайно перейти в наступ з рубежу річки Нарви на захід у разі послаблення оборони противника чи його відходу на цій ділянці. Під час підготовки Талліннської операції війська 2 ударної армії були потай від ворога перегруповані[4] з навської ділянки в район Тарту. Переправу їх (понад 100 тисяч чоловік, понад 1 тисяча гармат і мінометів, близько 4 тисяч автомашин) через озеро Тепле (між Чудським і Псковським озерами) здійснила 25 окрема бригада річкових кораблів, яка у подальшому підтримувала вогнем своєї артилерії правофлангові з'єднання армії, що наступали вздовж західного узбережжя Чудського озера. В операції брали участь Балтійський флот (адмірал Трибуц) і 13 повітряна армія.

17 вересня війська 2 ударної армії перейшли в наступ, форсували на своєму правому фланзі річку Емайигі та першого ж дня прорвали оборону противника на глибину до 18 км. Німецьке командування було змушено почати відводити оперативну групу «Нарва». 2 ударна армія та 8 армія, яка в ніч на 19 вересня перейшла в наступ почали переслідувати противника, наступаючи в західному та південно-західному напрямках. До кінця дня 20 вересня 8 армія, просунувшись на 70 км, заволоділа Раквере та з'єдналась на лівому фланзі з частинами 2 ударної армії.

18 вересня в Таллінні Національний комітет Естонської Республіки повторно проголосив незалежність Естонії.

21 вересня 8 ск пішов на Таллінн. Генерал-лейтенант Лембіт Перн сформував пересувну групу, яка вранці 22 вересня, пройшовши за добу понад 100 кілометрів, першою з боєм вступила до міста. Завдяки стрімкому просуванню, з'єднання естонського корпусу захопили в Таллінні 25 літаків, 185 гармат, 230 автомашин, а в порті — 15 морських суден, на яких перебували радянські військовополонені й цивільне населення, підготовлені до відправки до Німеччини. Того ж дня 8 ск із засобами посилення був переведений до складу 8 армії.

До того часу, як передові частини Ленінградського фронту прибули в Таллінн вранці 22 вересня, німецькі війська практично залишили місто, й вулиці були пустими. Уряду Естонії не вдалось зібрати значні сили, естонські підрозділи, що відступали на фронтах Нарви та Емайигі, були розсіяні та змішались із німецькими загонами, що відступали до Латвії. Таким чином, уряд не мав значних сил для опору радянським військам, що оточили Таллінн. Практично єдиним формуванням була «Бойова група адмірала Пітка» на чолі з контр-адміралом Йоханом Піткою, яка, втім, була ним же розпущена через безнадійність опору. Юрі Улуотс, чинний президент Естонії, втік до Швеції. У подальші дні кілька бойових груп прибічників незалежності Естонії здійснили напади на радянські війська в округах Хар'юмаа та Ляене, але були відбиті.

24 вересня був зайнятий Хаапсалу. 21-24 вересня Балтійський флот висадивши десанти в бухтах Кунда, Локса, Таллінн, заволодів островом Найссар (на північний захід від Таллінна) й Палдіскі. Сили флоту також перешкоджали евакуації ворожих військ морем. З'єднання 2 ударної армії 23 вересня зайняли Пярну, вийшли до Ризької затоки та, просуваючись уздовж морського узбережжя на південь, до кінця 26 вересня, зайнявши всю Естонію, окрім островів, вступили на територію Латвії та з'єднались із військами 3-го Прибалтійського фронту, які вийшли на узбережжя.

За радянськими даними під час операції було знищено 30 000 солдат супротивника, 15 745 взято у полон і знищено чи захоплено трофеями 175 танків і самоходок.[5]

• Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. 1941−1945, т.4, М, 1962.
• Боротьба за Радянську Прибалтику у Великій Вітчизняній війні 1941−1945, т.2, Рига, 1967.
• Паульман, «Від Нарви до Сирве», Таллінн, 1980, гл. 2.
• Курчавов І. «Звільнення Радянської Естонії», Таллінн, «Политическая литература», 1945.
• Звільнення міст. — М.: Воениздат, 1985.

• Ветерани Естонії відзначатимуть День визволення Таллінна.
• «Уряд» Отто Тійфа: що це було?