Танко-гренадерська дивізія

Танко-гренадерськими дивізіями стали іменуватися дивізії, що виявили стійкість в обороні, але зазнали великих втрат і були виведені для поповнення в тил, а також нові дивізії, які формувалися на основі деяких збережених підрозділів відзначених дивізій.

Термін «панцергренадери», коли він використовується для позначення німецької мотопіхоти періоду Другої світової війни, не зовсім точний. По-перше, термін «панцергренадери» не використовувався в німецькій номенклатурі до червня 1942, коли мотопіхотні полки (нім. Schutzen), були перейменовані на гренадерські полки. Всі танкові дивізії мали у своєму складі один або два мотопіхотні/панцер-гренадерські полки. Остаточного вигляду панцер-гренадерські дивізії набули тільки в 1943. Проте їх основу становили старі мотопіхотні дивізії, деякі з них існували ще з серпня 1939. Згодом у кінці війни певна кількість панцер-гренадерських дивізій була переформована на танкові. Можна сказати, що мотопіхота в танкових або мотопіхотних дивізіях являла собою точно такий же тип солдатів і грала в бою точно таку ж роль, як і панцергренадери, що прийшли їм на зміну у 1943-45.

Приставка до назви «гренадерська» мала значення почесного найменування й слугувала для підняття бойового духу. Згідно з генерал-майором Тиссом, автором статей у журналі вермахту «Сигнал», це означало елітний статус цих військ.

Панцергренадерські батальйони після створення перших панцер-гренадерських дивізій були реорганізовані і стали складатися не з п'яти, як раніше, а з чотирьох рот. У танкову дивізію зразка 1943 теоретично входило два панцер-гренадерські полки. У кожному батальйоні тепер було тільки три мотопіхотних та одна важка рота.

Брак танків частково компенсувався за рахунок посилення вогневої потужності панцер-гренадерських полків, попри те, що розміри їх сильно зменшилися. Наприклад, в 1939 на озброєнні трьох мотопіхотних і одного мотоциклетного батальйону, що входили до складу танкової дивізії, було 110 ручних і 56 станкових кулеметів, 36 50-мм і 24 80-мм мінометів, 8 легких піхотних гармат і 12 37-мм протитанкових гармат Pak 35/36. Німці також компенсували скорочення кількості танків і живої сили за рахунок посилення озброєння. У 1944 на озброєнні чотирьох батальйонів панцергренадерів було 364 легких і 49 важких кулеметів, легких 50-мм мінометів не було, проте на їх озброєнні з'явилося 28 80-мм і 16 120-мм важких мінометів, 12 важких піхотних гармат, 40 20-мм зеніток і 12 7,5-см піхотних гармат. Протитанкові гармати були передані протитанковим батальйонам дивізій, кожен з яких мав 43 75-мм гармати Pak 40. При цьому вони постійно перебували в тісній взаємодії з панцергренадерами.

Мотопіхотні дивізії по суті були підрозділами піхоти, які зазвичай перевозилися вантажівками та мотоциклами. Вони володіли більшою мобільністю і в силу цього здатні були не відставати від танкових дивізій, які очолювали наступ. Мотопіхотні дивізії були організовані подібно до дивізій регулярної піхоти. Склад і озброєння типової для 1939 мотопіхотної дивізії виглядав наступним чином: загальна чисельність особового складу — 16 445, включаючи 492 офіцери. Дивізія мала 989 ​​вантажівок для перевезення особового складу, 1627 вантажівок, що використовувалися для інших цілей, 1323 мотоцикли і 621 мотоцикл з коляскою (які продовжували залишатися важливою частиною військового транспорту). У розпорядженні батальйону розвідки додатково було 30 бронемашин. Артилерія мала 84 легкі і 54 середні міномети, 24 легкі піхотні гармати, 72 протитанкові гармати Pak 36, 36 легких і 12 важких польових гаубиць, а також 12 20-мм протитанкових гармат.

Хоча після Польської кампанії чисельність мотопіхоти була скорочена, в основному структура дивізій не мінялася аж до 1942, коли влітку Верховне командування посилило велику кількість мотопіхотних дивізій танковими батальйонами. Цей захід значно посилив їх бойову міць і, ставвши досить успішним і ефективним, став звичайною практикою. Хоча багато з цих підрозділів були спочатку забезпечені танками — іноді PzKpfw III, а частіше PzKpfw IV, — здебільшого їм доводилося задовольнятися штурмовими гарматами, особливо в середині і наприкінці війни.

У середині війни в термінології, яка використовується для мотопіхотних дивізій, відбулася велика кількість змін. У жовтні 1942 р. піхотні полки були перейменовані в гренадерські полки. Згодом, у березні 1943, вони здобули популярність як панцергренадерські (нім. Panzergrenadier) полки.

23 червня 1943 року всі мотопіхотні дивізії вермахту стали іменуватися панцер-гренадерськими, за винятком 14-ї і 36-ї дивізій, з яких була виведена техніка, а самі вони стали звичайними піхотними формуваннями. За документами Головної квартири, на 24 вересня 1943 панцер-гренадерська дивізія мала у своєму складі два панцер-гренадерські полки, в кожен з яких входило по три батальйони (то було збільшення в порівнянні з мотопіхотними дивізіями), один батальйон танків або, частіше, штурмових гармат StuG, протитанковий (теоретично самохідний) і розвідувальний батальйони, артилерійський полк, зенітний дивізіон, батальйон зв'язку і різні допоміжні формування.

Загальна чисельність дивізії становила 15 418 осіб, у тому числі 415 офіцерів.

Вогнева міць дивізії складалася з 46 середніх і 24 важких мінометів, 14 легких і 44 важких піхотних гармат, 21 75-мм протитанкової гармати, 24 вогнемети, що використовуються саперами, 42 20-мм і чотирьох 88-мм зенітних гармат, 18 бронемашин (зазвичай оснащених 20-мм гарматами) розвідувального батальйону, 43 самохідних «Ягдпанцер» і 45 танків або штурмових гармат. Враховуючи втрати, яких зазнали німецькі танкові дивізії до середини 1943, повністю укомплектовані панцергренадерські дивізії часто мали таку ж кількість танків, що і їх пошарпані в боях танкові «колеги».

• Танкова дивізія
• Танкова бригада
• Класифікація танків
• Піхотна дивізія

• Германские танковые войска
• Моторизованные панцергренадерские и легкие африканские дивизии
• Дивизии СС

• Samuel W. Mitcham Jr. German Order of Battle Volume Three: Panzer, Panzer Grenadier, and Waffen SS Divisions in WWII. — Stackpole Books, 2007. — 400 с. — (Stackpole Military History Series) — ISBN 0811734382. (англ.)
• Франсуа де Ланнуа, Жозеф Шарита. Немецкие танковые войска. 1935—1945; пер. М. Жуковой. — М.: АСТ, 2005.
• Росадо Х., Бишоп К. Танковые дивизии Вермахта 1939—1945. Краткий справочник-определитель бронетехники. — М.: Эксмо, 2007
• Крис Бишоп. Дивизии панцергренадеров 1939—1945: Справочник-определитель техники. — М.: Эксмо, 2009.