Тантал (міфологія)

Тантал був сином німфи Плуто[5], його батьком згадується Зевс або бог Тмол. Його дружиною була Омфала, разом з якою Тантал правив Фригією (Лідійським царством)[6]. Крім того вказувався правителем Аргоса й Коринфа, Пафлагонії[7]. Мав трьох дітей від німфи Евритимісти, океаніди Клітії, плеяди Діони чи німфи Лінос: Пелопа, Ніобу та Бротея[8].

Боги товаришували з Танталом і запрошували його на свої бенкети. Тантал однак загордився, виказав смертним людям їхні таємниці та викрав їжу богів — нектар і амбросію, що давала безсмертя. Після цього цар запросив богів до себе, проте виявив, що в його коморах недостатньо припасів для пригощання. Тоді він вбив і приготував власного сина Пелопа, щоб догодити гостям, або перевірити чи справді Зевс всезнаючий. Боги одразу зрозуміли, що подана їм страва зроблена з людського м'яса[9]. Тільки Деметра, в той час засмучена викраденням її доньки Персефони, не зауважила цього і з'їла шматок із плеча[10]. За всі злочини царство Тантала було зруйновано, а самого царя скинуто у володіння Аїда. Крім того Танталу приписувався інший злочин — переховування золотого пса, якого Пандарей викрав із храму Зевса (або пса викрав Тантал особисто)[11].

Частини тіла Пелопа боги склали в казан. Клото повернула їм колишній вигляд, з'їдений шматок Деметра замінила слоновою кісткою, а Рея вдихнула в тіло життя. Тому всі нащадки Пелопа мали на плечі білу пляму[12].

В царстві Аїда Танталу було призначено вічне покарання: їжа і вода завжди були поблизу нього, але Тантал не міг їх досягнути. Він стояв по шию в воді, але щойно намагався напитись, як вона спадала. Її не можна було і зачерпнути руками — вода проливалася між пальцями. Над головою Тантала схилялися гілки дерев з різноманітними плодами, та варто було до них потягнутися, як вітер відхиляв їх[13]. На додаток над Танталом нависала скеля, загрожуючи щомиті впасти й розчавити його[14].

Ще за античності, як вказує Страбон, існувало раціоналістичне пояснення міфів про Тантала, згідно якого ці міфи виникли аби пояснити руйнування низки сіл землетрусом, що сталося за царювання реального Тантала[15]. Сервій та Фульгенцій вважали оповідь про Тантала алегорією лихої долі, котрої врешті зазнають жадібні люди[16]. На думку Цеца, в приготуванні страви з Пелопа і його воскресінні відображено хворобу і хірургічне лікування сина місцевого жерця[17].

Роберт Грейвс обґрунтовував, що початково Тантал був божеством сонця або лісів, культ якого існував по всьому Пелопонессу. На це вказує відвідування Танталом у міфах бенкетів, де збиралися всі Олімпійські боги. В покаранні Тантала вбачається спогад про обряд людського жертвопринесення на честь цього бога, коли обраного жерця топили в річці. Епізод з викраденням золотого пса він трактував як повернення до святилища Реї (онуком якої був Тантал) викраденої святині[18].

У легенді про «Танталів бенкет» також можна побачити відлуння фригійських релігійних ритуалів, під час яких жерці споживали їжу та напої, принесені в жертву богам. Ймовірна практика серед фригійців принесення в жертву первістків (зокрема й царських) відома також в інших культурах. Переказ про «Танталів бенкет», окрім іншого, пояснював, звідки у всіх нащадків Пелопа вроджена біла пляма на плечі[19].

Покарання Тантала було зображено на античній картині Полігнота в Дельфах[20]. В Ефіопії знаходилася статуя Тантала з чашею[21].

У Софіївському парку розташований «Грот страху та сумніву», створений Людвігом Метцелем за мотивами міфу про Тантала[22].

Від описаного в міфах покарання Тантала походить вислів «Танталові муки», що означає страждання, яких зазнає людина від усвідомлення близькості бажаної мети і неможливості її досягти.

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.

• Тантал // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1877-1878. — 1000 екз.