Татенко Віталій Олександрович

Віта́лій Олекса́ндрович Тате́нко — український психолог, член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, кавалер ордена «За заслуги» II та ІІІ ступенів, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2019)[1].

Татенко Віталій Олександрович
Народився 9 січня 1947(1947-01-09) (75 років)
Місце проживання Київ
Країна  СРСР Україна
Діяльність науковець
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь Психологія
Заклад Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
Звання професор, член-кор. НАПН України
Ступінь доктор психологічних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Заслужений працівник освіти України

Біографія

Татенко Віталій Олександрович народився 9 січня 1947 р. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет, відділення психології (1974).

У 1974–1997 рр. працює в Інституті психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, молодшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії психології важковиховуваних підлітків (з 1981), заступником директора з наукової роботи (з 1987).

З 1997 по теперішній час працює в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України завідувачем лабораторії, а з 1999 р. головним науковим співробітником лабораторії методології психосоціальних та політико-психологічних досліджень.

Доктор психологічних наук (1997), професор (2003), член-кореспондент НАПН України (2003). Тема кандидатської дисертації «Психолого-педагогічний механізм формування вчинку учня» (1979 р.), тема докторської дисертації «Суб'єкт психічної діяльності в онтогенезі» (1997).

Наукова діяльність

У колі наукових інтересів В. О. Татенка теорія та методологія психологічної науки, проблеми соціальної та політичної психології. Він відомий розробкою теоретично-методологічних засад суб'єктно-вчинкового підходу. Запропонував авторський проект сутнісної конкретизації предмету і методу психологічної науки. Розробив концептуальну модель розвитку людини як суб'єкта психічного життя в онтогенезі. Запровадив системний підхід до вивчення соціально-психологічних механізмів впливу людини на людину. Розробив теоретичну модель спільного вчинку. Запропонував метод спільного вчинку учителя й учнів, експериментально довів його ефективність. Запропонував наукову модель діагностики, корекції та профілактики відхилень у поведінці важковиховуваних учнів. Проводив дослідження з психології політичного лідерства, проблем СНІДу, ґендерної рівності в системі освіти та ін.

Має значний досвід викладання курсів: «Історія психології», «Соціальна психологія», «Політична психологія», «Теоретично-методологічні проблеми психології», «Методика та організація науково-психологічних досліджень». Член спеціалізованої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. Під його керівництвом захищено низку кандидатських та докторських дисертацій з психології.

Головний редактор журналу «Психологічні науки: проблеми і здобутки». Член редакційних рад і колегій багатьох збірників та журналів з психології. Член Товариства психологів України (з 1980); президії Асоціації політичних психологів України (з 1999); Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань при Президентові України (з 2000); Науково-методичної ради при Держдепартаменті України з питань виконання покарань (з 2002); Міжнародної асоціації іміджмейкерів. Виконував обов'язки члена ВАК України з психології.

Автор понад 300 наукових праць.

Основні наукові праці

Аудіозаписи доповідей у вільному онлайн-доступі

Нагороди

Література

  • Соціальна психологія в Україні: Довідник / За ред. чл.-кор. АПН України М. М. Слюсаревського ; упорядники Л. П. Булах, Л. М. Калачникова, Л. П. Черниш. – К. : Міленіум, 2004. – 196 с. ISBN 966-8063-44-9

Посилання

Примітки

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 9 січня 2021.
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 14 січня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.