Татушин Борис Георгійович

Борис Георгійович Татушин (рос. Борис Георгиевич Татушин; нар. 31 березня 1933, Москва, РРФСР — пом. 15 січня 1998, Москва, Росія) — радянський футболістта тренер. Олімпійський чемпіон 1956 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1957; позбавлений звання в 1958, згодом відновлений).

Борис Татушин
Особисті дані
Повне ім'я Борис Георгійович Татушин
Народження 31 березня 1933(1933-03-31)
  Москва, РРФСР
Смерть 15 січня 1998(1998-01-15) (64 роки)
  Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 169 см
Вага 68 кг
Громадянство  СРСР
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Буревісник» (М)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1951—1958 «Спартак» (М) 104(37)
1959 «Торпедо» (К) (КФК)
1960 «Труд» (К) (КФК)
1961 «Спартак» (М) 12(1)
1962—1963 «Молдова» 37(5)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1954—1957  СРСР 25 (7)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1975—1977
1978—1979
1980		 «Спартак» (Ор)
«Хімік» (Н)
«Промінь» (Вл)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Вихованець московської команди «Буревісник». З 1951 року був гравцем московського «Спартака»[1], разом з яким тричі вигравав чемпіонат СРСР (1953, 1956, 1958). Його швидкість і дриблінг на позиції правого вінгера не залишилися непоміченими, англійська преса охрестила Бориса «російським Стенлі Метьюзом»[1]. 26 травня 1958 року разом з гравцями збірної Стрельцовим та Огоньковим заарештований за звинуваченням у згвалтуванні[2], але незабаром з'ясувалося, що Татушин непричетний до злочину. Незважаючи на це, він був дискваліфікований.

Працював закрійником в ательє, також грав за аматорські колективи «Торпедо» (Карачарово) та «Труд» (Калінінград). У 1961 році йому дозволили повернутися в «Спартак», поновили звання заслуженого майстра спорту. Грати закінчив у 30-річному віці в Кишиневі.

Кар'єра в збірній

У футболці національної збірної СРСР дебютував 8 вересня 1954 року в товариському матчі проти Швеції. Два роки по тому став переможцем Олімпійських ігро 1956 року, обігравши в фіналі Югославію. Борис вийшов у вище вказаному матчі в стартовому складі. Грав у кваліфікації чемпіонату світу 1958 року, але через арешт не зміг поїхати на фінальну частину турніру. Загалом у збірній провів 25 матчів, забив 7 м'ячів.

Переможець Спартакіади народів СРСР 1956 року в складі збірної Москви.

Кар'єра тренера

У 1968 році закінчив школу тренерів при МОДІФК. З 1975 по 1977 рік тренував орловський «Спартак». Наступного року очолив новомосковський «Хімік». У 1980 році тренував владивостоцький «Промінь». Тренував також клубні команди в Істрі, Дедовську, Наро-Фомінську (1964-1974), «Алай» (Ош, Киргизька РСР, 1961 рік).

Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Досягнення
«Спартак» (Москва)

Примітки
  1. Edelman, Robert (2009). Spartak Moscow: A History of the People's Team in the Workers' State. Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-4742-6.
  2. Wilson, Jonathan (2006). Behind the Curtain: Travels in Eastern European Football. London: Orion Books. ISBN 978-0-7528-7945-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.