Тверецький Олександр Федорович

Олекса́ндр Фе́дорович Твере́цький (рос. Александр Фёдорович Тверецкий; нар. 4 (17) листопада 1904(19041117) — пом. 31 грудня 1992) — радянський воєначальник, генерал-майор артилерії (1943). Командир першого в СРСР ракетного з'єднання.

Олександр Федорович Тверецький
рос. Александр Фёдорович Тверецкий
Народження 4 (17) листопада 1904(1904-11-17)
с. Мусіно
Смерть 31 грудня 1992(1992-12-31) (88 років)
Москва
Поховання Даниловський цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
 Росія
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Освіта Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Роки служби 1926–1960
Звання  Генерал-майор
Командування 2-а гвардійська мінометна дивізія
29-а гвардійська мінометна бригада
22-а бригада особливого призначення РВГК
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Сталінграда»

Життєпис

Народився 17 листопада 1904 року в селі Мусіно, нині Волоколамський район Московської області РФ, в селянській родині. Росіянин. 1926 року закінчив 3 курси будівельного технікуму.

До лав РСЧА призваний Сокольниківським РВК міста Москва у 1926 році. 1930 року закінчив Ленінградське артилерійське училище, 1938 року закінчив Військову артилерійську академію імені Ф. Е. Дзержинського, 1941 року — ад'юнктуру на кафедрі артилерійського і ракетного озброєння.

Член ВКП(б) з 1939 року, в роки війни виключений з лав ВКП(б). Вдруге прийнятий ло лав КПРС у 1950 році.

Учасник німецько-радянської війни з 10 вересня 1941 року. Воював наПівнічно-Західному, Волховському, Сталінградському, Брянському, 4-у та 3-у Українських фронтах. Під час оборони Москви командував 2-м батальйоном зведеного полку Академії.

З березня 1942 року підполковник О. Ф. Тверецький — начальник 3-ї армійської оперативної групи гвардійських мінометних частин. Згодом обіймав посади командира 2-ї гвардійської мінометної дивізії, заступника командувача фронтом по гвардійським мінометним частинам.

20 січня 1943 року присвоєне військове звання «генерал-майор артилерії».

Закінчив війну на посаді командира 29-ї гвардійської мінометної бригади ГМЧ ЧА 19-ї артилерійської дивізії прориву РГК.

Після війни продовжив військову службу. З 12 червня 1946 по 7 серпня 1948 року — командир 22-ї бригади особливого призначення РВГК. Згодом — начальник Чебаркульського об'єднанного навчального артилерійського полігону, начальник 1-го управління Державного центрального полігону («Капустин Яр»), заступник начальника, а з 31 серпня 1954 по 1 грудня 1956 року — начальник Ростовського вищого артилерійського інженерного училища.

З грудня 1956 й до виходу на пенсію в 1960 році — старший викладач Військової академії Генерального штабу ЗС СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер 31 грудня 1992 року. Похований на Даниловському цвинтарі.

Нагороди

Був нагороджений орденом Леніна (1956), чотирма орденами Червоного Прапора (10.12.1942, 18.04.1945, 30.04.1947, 1951), орденами Суворова 2-го ступеня (11.05.1944[1]), Кутузова 2-го ступеня (1943), Богдана Хмельницького 2-го ступеня (14.02.1944[2]), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (07.09.1943, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки (14.02.1943), медалями.

Примітки
  1. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 11.05.1944 року (рос.). Архів оригіналу за 30.10.2018. Процитовано 04.02.2015.
  2. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 14.02.1944 року (рос.). Архів оригіналу за 30.10.2018. Процитовано 04.02.2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.